Від Івана 20
1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.
The first [day] of the week cometh Mary Magdalene early, when it was yet dark, to the sepulcher, and seeth the stone taken away from the sepulcher.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“
Then she runneth, and cometh to Simon Peter, and to the other disciple whom Jesus loved, and saith to them, They have taken away the Lord out of the sepulcher, and we know not where they have laid him.
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.
Peter therefore went forth, and that other disciple, and came to the sepulcher.
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
So they ran both together: and the other disciple outran Peter, and came first to the sepulcher.
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.
And he stooping down, saw the linen cloths lying; yet he went not in.
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,
Then cometh Simon Peter following him, and went into the sepulcher, and seeth the linen cloths lying;
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.
And the napkin that was about his head, not lying with the linen cloths, but wrapped together in a place by itself.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
Then went in also that other disciple who came first to the sepulcher, and he saw, and believed.
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.
For as yet they knew not the scripture, that he must rise again from the dead.
10 І учні верну́лися знову до се́бе.
Then the disciples went away again to their own home.
11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.
But Mary stood without at the sepulcher weeping: and as she wept she stooped down [to look] into the sepulcher,
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
And seeth two angels in white, sitting, the one at the head, and the other at the feet, where the body of Jesus had lain.
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.
And they say to her, Woman, why weepest thou? she saith to them, Because they have taken away my Lord, and I know not where they have laid him.
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.
And when she had thus said, she turned herself about, and saw Jesus standing, and knew not that it was Jesus.
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“
Jesus saith to her, Woman, why weepest thou? whom seekest thou? She, supposing him to be the gardener, saith to him, Sir, if thou hast borne him hence, tell me where thou hast laid him, and I will take him away.
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“цебто: „Учителю мій!“
Jesus saith to her, Mary. She turned herself, and saith to him, Rabboni, which is to say, Master.
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“
Jesus saith to her, Touch me not: for I have not yet ascended to my Father: but go to my brethren, and say to them, I ascend to my Father and your Father, and [to] my God and your God.
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.
Mary Magdalene came and told the disciples that she had seen the Lord, and [that] he had spoken these things to her.
19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“
Then the same day at evening, being the first [day] of the week, when the doors were shut where the disciples were assembled for fear of the Jews, Jesus came and stood in the midst, and saith to them, Peace [be] to you.
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.
And when he had so said, he showed to them [his] hands and his side. Then were the disciples glad when they saw the Lord.
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“
Then said Jesus to them again, Peace [be] to you: as [my] Father hath sent me, even so I send you.
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!
And when he had said this, he breathed on [them], and saith to them, Receive ye the Holy Spirit.
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“
Whose soever sins ye remit, they are remitted to them; [and] whose soever [sins] ye retain, they are retained.
24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.
But Thomas, one of the twelve, called Didymus, was not with them when Jesus came.
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“
The other disciples therefore said to him, We have seen the Lord. But he said to them, Except I shall see in his hands the print of the nails, and put my finger into the print of the nails, and thrust my hand into his side, I will not believe.
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“
And after eight days again his disciples were within, and Thomas with them: [then] came Jesus, the doors being shut, and stood in the midst, and said, Peace [be] to you.
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“
Then saith he to Thomas, Reach hither thy finger, and behold my hands; and reach hither thy hand, and thrust [it] into my side; and be not faithless, but believing.
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“
And Thomas answered and said to him, My Lord and my God.
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“
Jesus saith to him, Thomas, because thou hast seen me, thou hast believed: blessed [are] they that have not seen, and [yet] have believed.
30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
And many other signs truly did Jesus in the presence of his disciples, which are not written in this book.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!
But these are written, that ye may believe that Jesus is the Christ, the Son of God, and that believing ye may have life through his name.
