Від Івана 20
1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.
Now on the first day of the week Mary Magdalene comes to the tomb early, while it is still dark, and sees that the stone has been removed from the tomb.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“
So she runs and comes to Simon Peter, and to the other disciple, whom Jesus loved, and says to them, “They have taken the Lord out of the tomb, and we don't know where they put Him!”
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.
So Peter and the other disciple took off, heading for the tomb.
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
Well the two started running together, and the other disciple outran Peter and got to the tomb first.
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.
And stooping to look he sees the linen strips lying there; however he did not go in.
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,
Then following him comes Simon Peter and went into the tomb; and he sees the linen strips lying there,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.
and the facecloth that had been on His head not lying with the linen strips, but folded up in a separate place.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
So then the other disciple went in too, the one who got to the tomb first; and he saw and believed.
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.
(For they did not yet know the Scripture, that He had to rise from among the dead.)
10 І учні верну́лися знову до се́бе.
Then the disciples went back home.
11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.
Well Mary stood outside at the tomb, crying. Then, while she was crying, she stooped to look into the tomb.
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
And she sees two angels in white, sitting one at the head and one at the feet of where the body of Jesus had lain.
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.
And they say to her, “Woman, why are you crying?” She says to them, “Because they removed my Lord, and I don't know where they put Him.”
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.
And upon saying this she turned around and saw Jesus standing there, yet did not know that it was Jesus.
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“
Jesus says to her: “Woman, why are you crying? Whom are you seeking?” She, supposing that He was the gardener, says to Him, “Sir, if you carried Him away, tell me where you put Him, and I will remove Him.”
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“цебто: „Учителю мій!“
Jesus says to her, “Mary!” Turning she says to Him, “Raboni!” (which means ‘Teacher’).
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“
Jesus says to her: “Stop clinging to me, for I have not yet ascended to my Father; but go to my brothers and say to them, ‘I am ascending to my Father and your Father—my God and your God.’”
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.
Mary Magdalene goes to the disciples, reporting that she had seen the Lord and He had said these things to her.
19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“
Then at evening on that first day of the week, the doors being locked where the disciples were assembled, for fear of the Jews, Jesus came and stood in the middle, and He says to them, “Peace to you!”
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.
And upon saying this He showed them His hands and His side. Well, the disciples were overjoyed when they saw the Lord!
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“
So Jesus said to them again: “Peace to you! Just as the Father sent me, I also send you.”
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!
Upon saying this He breathed on them and said: “Receive Holy Spirit!
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“
To whomever you forgive the sins, they are forgiven to them; to whomever you retain, they have been retained.”
24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.
Now one of the twelve, Thomas (called Twin), was not with them when Jesus came.
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“
So the other disciples said to him, “We have seen the Lord!” But he said to them, “If I do not see the nail prints in His hands and put my finger into the nail prints, and put my hand into His side, I will not believe!”
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“
Well after eight days His disciples were inside again, and Thomas with them. The doors were locked [again]; Jesus came and stood in the middle, and said, “Peace to you!”
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“
Then He says to Thomas: “Bring your finger here and perceive my hands; bring your hand and put it into my side; do not be unbelieving but believing!”
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“
Thomas answered and said to Him, “My Lord and my God!”
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“
Jesus says to him: “Because you have observed me, you have believed. Blessed are those who believe without seeing!”
30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
Now then, Jesus actually performed many other miraculous signs in the presence of His disciples, that are not written in this book;
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!
but these have been written so that you may believe that Jesus is the Christ, the Son of God, and that believing you may have Life through His Name.
