Від Івана 2
1 А третього дня весі́лля справляли в Кані́ Галілейській, і була там Ісусова мати.
Třetího dne stala se svadba v Káni Galilejské, a byla matka Ježíšova tam.
2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.
A pozván jest také Ježíš i učedlníci jeho na svadbu.
3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: „Не мають вина!“
Když se pak nedostalo vína, řekla matka Ježíšova k němu: Vína nemají.
4 Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене? Не прийшла ще година Моя!“
Dí jí Ježíš: Co mně a tobě ženo? Ještě nepřišla hodina má.
5 А мати Його до слуг каже: „Зробіть усе те, що́ Він вам скаже!“
Dí matka jeho k služebníkům: Což by koli vám řekl, učiňte.
6 Було тут шість камінних посу́дин на воду, що стояли для очи́щення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.
I bylo tu kamenných stoudví šest postaveno, podle obyčeje očišťování Židovského, beroucí v sebe jedna každá dvě nebo tři míry.
7 Ісус каже до слуг: „Напо́вніть водою посу́дини“. І їх поналива́ли вще́рть.
Řekl jim Ježíš: Naplňte ty stoudve vodou. I naplnili je až do vrchu.
8 І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли.
I dí jim: Nalévejtež již, a neste vrchnímu správci svadby. I nesli.
9 Як весільний же ста́роста скуштува́в воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, — знали ж слу́ги, що води наливали, — то староста кличе тоді молодо́го
A jakž okusil vrchní správce svadby vody vínem učiněné, (nevěděl pak, odkud by bylo, ale služebníci věděli, kteříž vážili vodu, ) povolal ženicha ten vrchní správce,
10 та й каже йому: „Кожна люди́на подає перше добре вино, а як понапива́ються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг“.
A řekl mu: Každý člověk nejprve dobré víno dává, a když by se hojně napili, tehdy to, kteréž horší jest. Ale ty zachoval jsi víno dobré až dosavad.
11 Такий поча́ток чудам зробив Ісус у Кані́ Галілейській, — і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.
To učinil Ježíš počátek divů v Káni Galilejské, a zjevil slávu svou. I uvěřili v něho učedlníci jeho.
12 Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернау́му, і там перебули небагато днів.
Potom sstoupil do Kafarnaum, on i matka jeho, i bratří jeho, i učedlníci jeho, a pobyli tam nemnoho dní;
13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.
Nebo blízko byla velikanoc Židovská. I vstoupil Ježíš do Jeruzaléma.
14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міня́льники.
A nalezl v chrámě, ano prodávají voly a ovce i holubice, a penězoměnce sedící.
15 І, зробивши бича́ з мотузкі́в, Він вигнав із храму всіх, — вівці й воли, а міня́льникам гроші розси́пав, і попереверта́в їм столи́.
A udělav bič z provázků, všecky vyhnal z chrámu, i ovce i voly, a penězoměncům rozsypal peníze, a stoly zpřevracel.
16 І сказав продавця́м голубів: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торго́вого!
A těm, kteříž holuby prodávali, řekl: Odnestež tyto věci odsud, a nečiňte domu Otce mého domem kupeckým.
17 Тоді учні Його згадали, що написано: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!“
I rozpomenuli se učedlníci jeho, že psáno jest: Horlivost domu tvého snědla mne.
18 І обізва́лись юдеї й сказали Йому: „Яке нам знаме́но покажеш, що Ти можеш робити таке?“
Tedy odpověděli Židé a řekli jemu: Jaké znamení toho nám ukážeš, že tyto věci činíš?
19 Ісус відповів і промовив до них: „Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я поставлю його!“
Odpověděl Ježíš a řekl jim: Zrušte chrám tento, a ve třech dnech zase vzdělám jej.
20 Відказали ж юдеї: „Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три́ дні поставиш його?“
I řekli Židé: Ètyřidceti a šest let dělán jest chrám tento, a ty ve třech dnech vzděláš jej?
21 А Він говорив про храм тіла Свого.
Ale on pravil o chrámu těla svého.
22 Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писа́ння та в слово, що сказав був Ісус.
A protož když z mrtvých vstal, rozpomenuli se učedlníci jeho, že jim to byl pověděl. I uvěřili Písmu a slovu, kteréž pověděl Ježíš.
23 А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Йме́ння, побачивши чуда Його, що чинив.
A když byl v Jeruzalémě na velikunoc v den sváteční, mnozí uvěřili ve jméno jeho, vidouce divy jeho, kteréž činil.
24 Але Сам Ісус їм не звіря́вся, бо Сам знав усіх,
Ale Ježíš nesvěřil sebe samého jim, protože on znal všecky.
25 і потреби не мав, щоб хто сві́дчив Йому про люди́ну, — бо знав Сам, що в люди́ні було.
Aniž potřeboval, aby jemu kdo svědectví vydával o člověku; neb on věděl, co by bylo v člověku.
