Від Івана 19
1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.
Then Pilate therefore took Jesus and scourged Him.
2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,
And the soldiers platted a crown of thorns, and put it on his head,
3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“І били по щоках Його.
and threw a purple robe about Him, and said, "Hail king of the Jews," and struck Him with their hands.
4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.
Pilate therefore came out again, and saith unto them, Behold I bring Him out to you, that ye may know that I find no fault in Him.
5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“
So Jesus came out wearing the crown of thorns, and the purple robe. And Pilate saith unto them, "Behold the man."
6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“
When the chief priests therefore and the officers saw Him, they cried out, saying, "Crucify Him, crucify Him." Pilate saith unto them, Take Him yourselves, and crucify Him: for I find no fault in Him.
7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“
The Jews answered him, We have a law, and by our law He ought to die, because He made himself the Son of God.
8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,
Now when Pilate heard this he was the more afraid;
9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“Та Ісус йому відповіді не подав.
and went into the palace again, and saith to Jesus, From whence art thou? but Jesus gave him no answer.
10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“
Pilate therefore saith unto Him, Dost thou not speak to me? knowest thou not that I have power to crucify thee, and have power to release thee?
11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.
Jesus answered, Thou couldest have no power at all against me, except it were given thee from above; wherefore he, that delivered me up to thee, hath the greater sin.
12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.
Upon this Pilate sought to release Him; but the Jews cried out, saying, If thou release this man, thou art not Cesar's friend; for whosoever maketh himself a king, opposeth Cesar.
13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.
Therefore when Pilate heard this he brought Jesus forth, and sat down on the tribunal, in a place called the Pavement, but in Hebrew, Gabbatha.
14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“
(And it was the preparation of the passover, and about the sixth hour.) And he saith to the Jews, Behold your king. But they cried out,
15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“
Away with Him, away with Him, crucify Him. Pilate saith unto them, Shall I crucify your king? The chief priests answered, We have no king but Cesar.
16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти.
Then delivered he Him therefore unto them to be crucified.
17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.
And they took Jesus, and led Him away. And He went out, bearing his cross, into a place called the place of a scull, in Hebrew Golgotha:
18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.
where they crucified Him, and with Him two others, one on each side, and Jesus in the middle.
19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.
And Pilate wrote a title, and put it on the cross: and there was written, JESUS OF NAZARETH THE KING OF THE JEWS.
20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.
Many of the Jews therefore read this inscription; for the place where Jesus was crucified was near the city, and it was written in Hebrew, Greek, and Latin.
21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.
And the chief priests of the Jews said to Pilate, Write not "The king of the Jews," but that "He said, I am king of the Jews."
22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“
Pilate answered, What I have written, I have written.
23 Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.
And the soldiers, when they had crucified Jesus, took his garments, (and made four parts, to each soldier a part, ) and his coat. Now the coat had no seam in it, being woven from the top throughout:
24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.
they said therefore to one another, Let us not cut it, but let us cast lots for it, whose it shall be: that the scripture might be fulfilled, which saith, "They parted my garments among them, and upon my vesture did they cast lots." These things therefore the soldiers did.
25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.
Now there stood near the cross of Jesus his mother, and his mother's sister, Mary the wife of Cleopas, and Mary Magdalene.
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“
Jesus therefore seeing his mother, and the disciple whom He loved standing by, saith to his mother, Woman, behold thy son:
27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“І з тієї години той учень узяв її до себе.
and then saith to the disciple, Behold thy mother. And from that hour the same disciple took her to his own home.
28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“
After this Jesus knowing that all things were now finished, that the scripture might be fulfilled, saith, I thirst.
29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.
Now there was set a vessel there full of vinegar: so they filled a spunge with the vinegar, and putting it upon hyssop, held it up to his mouth.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“І, голову схиливши, віддав Свого духа.
And when Jesus had received the vinegar, He said, It is finished. And reclining his head, He yielded up the ghost.
31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.
The Jews therefore, that the bodies might not remain upon the cross on the sabbath-day, because it was now the preparation, (for that sabbath-day was an high-day) desired Pilate that their legs might be broken, and that they might be taken away.
32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.
So the soldiers came, and brake the legs of the first, and of the other that was crucified with Him. But coming to Jesus,
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,
as they saw He was dead already, they did not break his legs:
34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.
but one of the soldiers pierced his side with a spear, and immediately there came out blood and water.
35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.
And he that saw it testifieth it, and his testimony is true: and he knoweth that he saith true, that ye may believe.
36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“
For these things were done, that the scripture might be fulfilled, Not a bone of Him shall be broken.
37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.
And again another scripture saith, They shall look on Him whom they have pierced.
38 Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.
And after these things Joseph of Arimathea (who was a disciple of Jesus, but a concealed one for fear of the Jews) petitioned Pilate, that he might take away the body of Jesus; and Pilate gave him leave: he came therefore and took away the body of Jesus.
39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.
And there came also Nicodemus (who at first came to Jesus by night) and brought a mixture of myrrh and aloes about an hundred pound weight.
40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.
So they took the body of Jesus, and wound it in linen cloths, with the spices, as the custom of the Jews is to bury.
41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
Now there was a garden in the place where He was crucified; and in the garden a new sepulchre, in which none had ever yet been laid.
42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.
There therefore they laid Jesus, because of the Jews preparation-day; for the sepulchre was near.
