Від Івана 17
1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: „Прийшла, Отче, година, — прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
ⲁ̅ⲛⲁⲓ ⲁϥϫⲟⲟⲩ ⲛϭⲓ ⲓⲥ ⲁⲩⲱ ⲁϥϥⲓ ⲛⲉϥⲃⲁⲗ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲧⲡⲉ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲁⲓⲱⲧ ⲁⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ⲉⲓ ϯ ⲉⲟⲟⲩ ⲙⲡⲉⲕϣⲏⲣⲉ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲣⲉⲡⲉⲕϣⲏⲣⲉ ϯ ⲉⲟⲟⲩ ⲛⲁⲕ
2 бо Ти дав Йому вла́ду над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. (aiōnios g166)
ⲃ̅ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁⲕϯ ⲛⲁϥ ⲛⲧⲉⲝⲟⲩⲥⲓⲁ ⲛⲥⲁⲣⲝ ⲛⲓⲙ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁϥ ⲉϥⲉϯ ⲛⲁⲩ ⲛⲟⲩⲱⲛϩ ϣⲁ ⲉⲛⲉϩ (aiōnios g166)
3 Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. (aiōnios g166)
ⲅ̅ⲡⲁⲓ ⲇⲉ ⲡⲉ ⲡⲱⲛϩ ϣⲁ ⲉⲛⲉϩ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲥⲟⲩⲱⲛⲅ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲙⲙⲉ ⲙⲙⲁⲩⲁⲁϥ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲛⲛⲟⲟⲩϥ ⲓⲥ ⲡⲉⲭⲥ (aiōnios g166)
4 Я прославив Тебе на землі, — доверши́в Я те ді́ло, що Ти дав Мені ви́конати.
ⲇ̅ⲁⲛⲟⲕ ⲁⲓϯ ⲉⲟⲟⲩ ⲛⲁⲕ ϩⲓϫⲙ ⲡⲕⲁϩ ϫⲉ ⲁⲓϫⲉⲕ ⲡϩⲱⲃ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁϥ ⲛⲁⲓ ⲉⲧⲣⲁⲁⲁϥ
5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.
ⲉ̅ⲧⲉⲛⲟⲩ ϭⲉ ⲡⲁⲓⲱⲧ ϯ ⲉⲟⲟⲩ ⲛⲁⲓ ϩⲁϩⲧⲏⲕ ϩⲣⲁⲓ ϩⲙ ⲡⲉⲟⲟⲩ ⲉⲛⲉⲩⲛⲧⲁⲓϥ ϩⲁ ϩⲧⲏⲕ ⲉⲙⲡⲁⲧⲉ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ϣⲱⲡⲉ
6 Я Ім'я́ Твоє виявив лю́дям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли́ Твоє слово.
ⲋ̅ⲁⲓⲟⲩⲛϩ ⲡⲉⲕⲣⲁⲛ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲣⲣⲱⲙⲉ ⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲛⲉ ⲛⲟⲩⲕ ⲛⲉ ⲁⲩⲱ ⲁⲕⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲓ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲁⲣⲉϩ ⲉⲡⲉⲕϣⲁϫⲉ
7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе похо́дить,
ⲍ̅ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲁⲓⲉⲓⲙⲉ ϫⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲓ ϩⲉⲛⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲟⲟⲧⲕ ⲛⲉ
8 бо слова́, що дав Ти Мені, Я їм передав, — і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
ⲏ̅ϫⲉ ⲛϣⲁϫⲉ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲓ ⲁⲓⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲩ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲁⲩϫⲓⲧⲟⲩ ⲛⲁⲙⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲁⲓⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲟⲟⲧⲕ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲁⲕⲧⲛⲛⲟⲟⲩⲧ
9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, — Твої бо вони!
ⲑ̅ⲁⲛⲟⲕ ⲉⲓⲥⲟⲡⲥ ⲉⲧⲃⲏⲏⲧⲟⲩ ⲛⲉⲓⲥⲟⲡⲥ ⲁⲛ ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲧⲃⲉ ⲛⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲓ ϫⲉ ⲛⲟⲩⲕ ⲛⲉ
10 Усе бо Моє — то Твоє, а Твоє — то Моє, і просла́вивсь Я в них.
ⲓ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲟⲩⲓ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲛⲟⲩⲕ ⲛⲉ ⲁⲩⲱ ⲛⲟⲩⲕ ⲛⲟⲩⲓ ⲛⲉ ⲁⲩⲱ ⲁⲓϫⲓ ⲉⲟⲟⲩ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ
11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, — заховай в Ім'я́ Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
ⲓ̅ⲁ̅ⲁⲩⲱ ⲛϯϣⲟⲟⲡ ϭⲉ ⲁⲛ ϩⲙ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲁⲛⲟⲕ ⲇⲉ ⲉⲉⲓ ⲛⲏⲩ ϣⲁⲣⲟⲕ ⲡⲁⲓⲱⲧ ⲉⲧⲟⲩⲁⲁⲃ ϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲣⲟⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲉⲕⲣⲁⲛ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁϥ ⲛⲁⲓ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉϣⲱⲡⲉ ⲛⲟⲩⲁ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲛⲁⲛⲟⲛ
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Йме́ння Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призна́ченого на загибіль, щоб збуло́ся Писа́ння.
ⲓ̅ⲃ̅ⲙⲡⲉⲩⲟⲓϣ ⲉⲓ ⲛⲙⲙⲁⲩ ⲛⲉⲓϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲕⲣⲁⲛ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁϥ ⲛⲁⲓ ⲁⲩⲱ ⲁⲓϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲙⲡⲉⲗⲁⲁⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲧⲁⲕⲟ ⲉⲓⲙⲏⲧⲓ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲙⲡⲧⲁⲕⲟ ϫⲉ ⲉⲣⲉⲧⲉⲅⲣⲁⲫⲏ ϫⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ
13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю́ Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою доскона́лу.
ⲓ̅ⲅ̅ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲇⲉ ⲉⲉⲓⲛⲏⲩ ϣⲁⲣⲟⲕ ⲁⲩⲱ ⲛⲁⲓ ⲛⲉⲓϫⲱ ⲙⲙⲟⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲕⲱ ⲛⲁⲩ ⲙⲡⲁⲣⲁϣⲉ ⲉϥϫⲏⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ
14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх знена́видів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
ⲓ̅ⲇ̅ⲁⲛⲟⲕ ⲁⲓϯ ⲛⲁⲩ ⲙⲡⲉⲕϣⲁϫⲉ ⲁⲩⲱ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲁϥⲙⲉⲥⲧⲱⲟⲩ ϫⲉ ⲛϩⲉⲛⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛ ϩⲙ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲛⲉ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ϩⲱ ⲉⲁⲛⲅ ⲟⲩⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛ ϩⲙ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ
15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
ⲓ̅ⲉ̅ⲛⲉⲓⲥⲟⲡⲥ ⲁⲛ ϫⲉ ⲉⲕⲉϥⲓⲧⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲁⲗⲗⲁ ϫⲉ ⲉⲕⲉϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲡⲟⲛⲏⲣⲟⲥ
16 Не від світу вони, як і Я не від світу.
ⲓ̅ⲋ̅ⲛϩⲉⲛⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛ ϩⲙ ⲡⲡⲟⲛⲏⲣⲟⲥ ⲛⲉ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ϩⲱ ⲉⲁⲛⲅ ⲟⲩⲉⲃⲟⲗ ⲁⲛ ϩⲙ ⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ
17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда.
ⲓ̅ⲍ̅ⲙⲁⲧⲃⲃⲟⲟⲩ ϩⲣⲁⲉⲓ ϩⲛ ⲧⲙⲉ ⲡⲉⲕϣⲁϫⲉ ⲡⲉ ⲧⲙⲉ
18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
ⲓ̅ⲏ̅ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲟⲩⲟⲓ ⲉⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲁⲛⲟⲕ ϩⲱ ⲁⲓϫⲟⲟⲩⲥⲉ ⲉⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ
19 А за них Я посвячую в жертву Само́го Себе, щоб освячені правдою стали й вони.
ⲓ̅ⲑ̅ⲁⲩⲱ ϯⲧⲃⲃⲟ ⲙⲙⲟⲓ ϩⲁⲣⲟⲟⲩ ϫⲉⲕⲁⲥ ϩⲱⲟⲩ ⲟⲛ ⲉⲩⲉϣⲱⲡⲉ ⲉⲩⲧⲃⲃⲏⲩ ϩⲛ ⲧⲙⲉ
20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього сло́ва ввірують у Мене,
ⲕ̅ⲛⲉⲓⲥⲟⲡⲥ ⲇⲉ ⲁⲛ ⲉⲧⲃⲉ ⲛⲁⲓ ⲙⲁⲩⲁⲁⲩ ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲧⲃⲉ ⲛⲕⲟⲟⲩⲉ ⲟⲛ ⲉⲧⲛⲁⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲣⲟⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲉⲩϣⲁϫⲉ
21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно́ були в Нас і вони, — щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
ⲕ̅ⲁ̅ϫⲉⲕⲁⲥ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲉⲩⲉϣⲱⲡⲉ ⲛⲟⲩⲁ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲡⲁⲓⲱⲧ ⲉⲕϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧ ⲁⲩⲱ ⲁⲛⲟⲕ ⲛϩⲏⲧⲕ ϫⲉⲕⲁⲥ ϩⲱⲟⲩ ⲟⲛ ⲉⲩⲉϣⲱⲡⲉ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧⲛ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲣⲉⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲟⲩⲟⲓ
22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.
ⲕ̅ⲃ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲛⲟⲕ ⲁⲓϯ ⲛⲁⲩ ⲙⲡⲉⲟⲟⲩ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁϥ ⲛⲁⲓ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉϣⲱⲡⲉ ⲛⲟⲩⲁ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲁⲛⲟⲛ ⲉⲁⲛⲟⲛ ⲟⲩⲁ
23 Я — у них, а Ти — у Мені, щоб були́ досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
ⲕ̅ⲅ̅ⲁⲛⲟⲕ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲟⲕ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉϣⲱⲡⲉ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧ ⲉⲩϫⲏⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲟⲩⲁ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲉⲓⲙⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲡⲉ ⲛⲧⲁⲕⲧⲛⲛⲟⲟⲩⲧ ⲁⲩⲱ ⲁⲕⲙⲉⲣⲓⲧⲟⲩ ⲕⲁⲧⲁ ⲑⲉ ⲉⲛⲧⲁⲕⲙⲉⲣⲓⲧ
24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були́, де знахо́джуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, — бо Ти полюбив Мене перше закла́дин світу.
ⲕ̅ⲇ̅ⲡⲁⲓⲱⲧ ⲛⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲓ ϯⲟⲩⲱϣ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲡⲙⲁ ⲁⲛⲟⲕ ⲉϯ ⲙⲙⲟϥ ⲛⲧⲟⲟⲩ ϩⲱⲟⲩ ⲟⲛ ⲉⲩⲉϣⲱⲡⲉ ⲛⲙⲙⲁⲓ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲛⲁⲩ ⲉⲡⲁⲉⲟⲟⲩ ⲉⲛⲧⲁⲕⲧⲁⲁϥ ⲛⲁⲓ ϫⲉ ⲁⲕⲙⲉⲣⲓⲧ ϩⲁ ⲑⲏ ⲛⲧⲕⲁⲧⲁⲃⲟⲗⲏ ⲙⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ
25 Отче Праведний! Хоча́ не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
ⲕ̅ⲉ̅ⲡⲁⲓⲱⲧ ⲡⲇⲓⲕⲁⲓⲟⲥ ⲙⲡⲉⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ ⲥⲟⲩⲱⲛⲅ ⲁⲛⲟⲕ ⲇⲉ ⲁⲉⲓⲥⲟⲩⲱⲛⲅ ⲁⲩⲱ ⲛⲁⲓ ⲁⲩⲥⲟⲩⲱⲛⲧ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲡⲉ ⲛⲧⲁⲕⲧⲛⲛⲟⲟⲩⲧ
26 Я ж Ім'я Твоє́ їм об'явив й об'явля́тиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була́ в них, а Я в них!“
ⲕ̅ⲋ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲓⲟⲩⲱⲛϩ ⲛⲁⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲉⲕⲣⲁⲛ ⲁⲩⲱ ⲟⲛ ϯⲛⲁⲟⲩⲟⲛϩϥ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲧⲁⲅⲁⲡⲏ ⲉⲛⲧⲁⲕⲙⲉⲣⲓⲧ ⲛϩⲏⲧⲥ ⲉⲥⲉϣⲱⲡⲉ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲁⲛⲟⲕ ϩⲱⲱⲧ ⲟⲛ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ
