Від Івана 13
1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.
Ɵtüp ketix ⱨeytidin ilgiri, Əysa bu dunyadin ayrilip, Atining yeniƣa baridiƣan waⱪit-saǝtning yetip kǝlgǝnlikini bildi wǝ xuning üqün bu dunyadiki ɵz adǝmlirigǝ kɵrsitip kǝlgǝn meⱨir-muⱨǝbbitini ahirƣiqǝ toluⱪ kɵrsitip turdi.
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,
Əmdi kǝqlik tamaⱪ yeyiliwatⱪanidi; Iblis alliburun Simonning oƣli Yǝⱨuda Ixⱪariyotning kɵngligǝ Əysaƣa satⱪunluⱪ ⱪilix wǝswǝsisini salƣanidi.
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
Əysa Atining ⱨǝr ixni uning ⱪoliƣa tapxurƣinini, wǝ ɵzining Hudaning yenidin kelip, Hudaning yeniƣa ⱪaytidiƣanliⱪini bilgǝqkǝ,
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.
dastihandin turup, ton-kɵnglikini yexip, bir lɵnggǝ bilǝn belini baƣlidi.
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.
Andin jawurƣa su ⱪuyup, muhlislarning putlirini yuyuxⱪa wǝ beligǝ baƣliƣan lɵnggǝ bilǝn sürtüp ⱪurutuxⱪa baxlidi.
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“
Nɵwǝt Simon Petrusⱪa kǝlgǝndǝ, Petrus uningƣa: — I Rǝb, putumni sǝn yusang ⱪandaⱪ bolƣini?! — dedi.
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.
Əysa uningƣa: — Nemǝ ⱪiliwatⱪinimni ⱨazir bilmǝysǝn, lekin keyin bilisǝn, — dedi.
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. (aiōn g165)
Petrus: — Sǝn mening putumni yusang ⱨǝrgiz bolmaydu! — dedi. Əysa uningƣa jawabǝn: — Seni yumisam, mening bilǝn tǝng nesiwǝng bolmaydu, — dedi. (aiōn g165)
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“
Simon Petrus: — I Rǝb, undaⱪta pǝⱪǝt putlirimnila ǝmǝs, ⱪollirimnimu, beximnimu yuƣaysǝn! — dedi.
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.
Əysa uningƣa: — Bǝdini yuyulup, tamamǝn pakiz bolƣan adǝm pǝⱪǝt putlirini yusila ⱪayta yuyunuxining ⱨajiti bolmaydu. Silǝr pakiz, lekin ⱨǝmminglar ǝmǝs, — dedi
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.
(qünki u ɵzini kimning tutup beridiƣanliⱪini bilǝtti; xuning üqün u «Ⱨǝmminglarla pakiz ǝmǝs» degǝnidi).
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?
Xuning bilǝn u ularning putlirini yuyup bolƣandin keyin, ton-kɵnglikini kiyip, yǝnǝ dastihanƣa olturup ularƣa mundaⱪ dedi: — Silǝrgǝ nemǝ ⱪilƣinimni uⱪtunglarmu?
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.
Silǝr meni «Ustaz» wǝ «Rǝb» dǝysilǝr wǝ rast eytisilǝr, mǝn xundaⱪturmǝn.
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.
Əgǝr mǝn Rǝb wǝ ustazinglar turuⱪluⱪ, putliringlarni yuƣanikǝnmǝn, silǝrmu bir-biringlarning putlirini yuyuxunglar kerǝk.
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
Mǝn silǝrgǝ ⱪilƣandǝk silǝrningmu ⱨǝm xundaⱪ ⱪilixinglar üqün bu ülgini ⱪaldurdum.
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.
Bǝrⱨǝⱪ, bǝrⱨǝⱪ, mǝn silǝrgǝ xuni eytip ⱪoyayki, ⱪul hojayinidin üstün turmaydu, ǝlqimu ɵzini ǝwǝtküqidin üstün turmaydu.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Bu ixlarni bilgǝnikǝnsilǝr, xundaⱪ ⱪilsanglar bǝhtliksilǝr!
18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“
Mǝn bularni ⱨǝmminglarƣa ⱪaritip eytmidim. Mǝn talliƣanlirimni bilimǝn, lekin [muⱪǝddǝs yazmilarda] aldin pütülgǝn: «Mǝn bilǝn ⱨǝmdastihan bolup nenimni yegǝnmu manga put atti!» degǝn bu sɵz ǝmǝlgǝ axurulmay ⱪalmaydu.
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
Mǝn bu ix yüz berixtin awwal uni silǝrgǝ eytip ⱪoyayki, u ixlar yüz bǝrgǝndǝ mening «Bar Bolƣuqi» ikǝnlikimgǝ ixinisilǝr.
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“
Bǝrⱨǝⱪ, bǝrⱨǝⱪ, silǝrgǝ xuni eytip ⱪoyayki, kimki mǝn ǝwǝtkǝn ⱨǝrⱪandaⱪ birsini ⱪobul ⱪilƣan bolsa, meni ⱪobul ⱪilƣan bolidu; wǝ meni ⱪobul ⱪilƣuqilar meni Əwǝtküqini ⱪobul ⱪilƣan bolidu.
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“
Əysa bu sɵzlǝrni eytⱪandin keyin, roⱨta ⱪattiⱪ piƣan qekip, mundaⱪ guwaⱨliⱪ bǝrdi: — Bǝrⱨǝⱪ, bǝrⱨǝⱪ, mǝn silǝrgǝ xuni eytip ⱪoyayki, aranglarda birǝylǝn manga satⱪunluⱪ ⱪilidu!
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.
Muhlislar kimni dǝwatⱪanliⱪini bilǝlmǝy, bir-birigǝ ⱪaraxti.
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
Əmdi dastihanda muhlisliridin biri Əysaning mǝydisigǝ yɵlinip yatⱪanidi; u bolsa «Əysa sɵyidiƣan muhlis» idi.
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“
Simon Petrus uningdin [Əysaning] kimni dǝwatⱪinini sorap beⱪixini ixarǝt ⱪildi.
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“
Xuning bilǝn u Əysaning mǝydisigǝ yɵlinip turup uningdin: — I Rǝb, u kimdur? — dǝp soridi.
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!
Əysa jawab berip: — Bu bir qixlǝm nanni axⱪa tɵgürüp kimgǝ sunsam, xudur, — dedi. Xuning bilǝn u bir qixlǝm nanni [axⱪa] tɵgürüp, Simonning oƣli Yǝⱨuda Ixⱪariyotⱪa sundi.
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.
Yǝⱨuda nanni eliwidi, Xǝytan uning iqigǝ kirdi. — Ⱪilidiƣiningni qapsan ⱪil, — dedi Əysa uningƣa.
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.
(Əmdi dastihanda olturƣanlarning ⱨeqⱪaysisi uning [Yǝⱨudaƣa] bu sɵzlǝrni nemǝ üqün deginini bilmidi.
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.
Yǝⱨuda ularning ortaⱪ ⱨǝmyanini tutⱪini üqün, bǝzilǝr Əysa uningƣa: «Bizgǝ kerǝklik ⱨeytliⱪ nǝrsilǝrni elip kǝl» yaki «Kǝmbǝƣǝllǝrgǝ birǝr nǝrsǝ bǝr» dǝwatsa kerǝk, dǝp oylaxti).
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
Yǝⱨuda bu bir qixlǝm nanni elipla taxⱪiriƣa qiⱪip kǝtti (bu qaƣ keqǝ idi).
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.
Yǝⱨuda taxⱪiriƣa qiⱪip kǝtkǝndin keyin, Əysa mundaⱪ dedi: — Əmdi Insan’oƣli uluƣlinidiƣan waⱪit-saǝt yetip kǝldi wǝ Huda u arⱪiliⱪ uluƣlinidu.
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!
Wǝ ǝgǝr Huda uningda uluƣlansa, Hudamu Ɵzidǝ uni uluƣlaydu, xundaⱪla dǝrⱨal uni uluƣlaydu.
33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.
Balilirim, silǝr bilǝn billǝ bolidiƣan yǝnǝ azƣina waⱪtim ⱪaldi. Silǝr meni izdǝysilǝr, lekin mening Yǝⱨudiylarƣa: «Mǝn baridiƣan yǝrgǝ silǝr baralmaysilǝr» dǝp eytⱪinimdǝk, buni silǝrgimu eytimǝn.
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!
Silǝrgǝ yengi bir ǝmr tapxurimǝnki, «bir-biringlarni sɵyünglar». Silǝrni sɵyginimdǝk, silǝrmu bir-biringlarni sɵyünglar.
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.
Aranglarda bir-biringlarƣa meⱨir-muⱨǝbbitinglar bolsa, ⱨǝmmǝ adǝm silǝrning mening muhlislirim ikǝnlikinglarni bilidu.
36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.
Simon Petrus uningdin: — I Rǝb, ⱪǝyǝrgǝ barisǝn? — dǝp soridi. Əysa jawabǝn: — Mǝn ketidiƣan yǝrgǝ ⱨazirqǝ ǝgixip baralmaysǝn, lekin keyin manga ǝgixip barisǝn, — dedi.
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“
Petrus uningƣa: — I Rǝb, nemǝ üqün ⱨazir sening kǝyningdin ǝgixip baralmaymǝn? Sǝn üqün jenimni pida ⱪilay! — dedi.
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.
Əysa jawabǝn mundaⱪ dedi: — Mǝn üqün rasttinla jeningni pida ⱪilamsǝn? Bǝrⱨǝⱪ, bǝrⱨǝⱪ, sanga eytip ⱪoyayki, horaz qilliƣuqǝ, sǝn mǝndin üq ⱪetim tanisǝn!
