Від Івана 13
1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.
When it was the evening before the Passover celebration, Jesus knew that it was time for him to leave this world and [to return] to [his] Father [in heaven]. He loved us who [were his disciples]. He knew [we would continue to live here] in this world, so now he [showed us] how completely he loved us.
2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,
We were eating [the Passover meal]. (The devil/Satan) had already suggested to Judas Iscariot (OR, Judas, the man from Kerioth [Town]), the son of Simon, that he should (betray Jesus/enable Jesus’ enemies to seize him).
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
But Jesus knew that his Father had given to him complete authority [to control the situation]. He knew that he had come from God and would soon return to God.
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.
[But before he left us, he wanted to show us how we should love each other]. [So] he got up from where he was eating. He took off his [outer] cloak and wrapped a [long] towel around his waist, [as a slave would do].
5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.
Then he poured some water in a basin. He began to wash our feet, and then dry them with the towel that he had wrapped around himself.
6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“
When he came to Simon Peter, Peter said to him, “Lord, it is not right for you [RHQ] to [humble yourself by] washing my feet!”
7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.
Jesus replied to him, “Now you do not understand [the meaning of] what I am doing, but you will understand later.”
8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“. (aiōn g165)
Peter said, “I will never, ever, [allow you to] wash my feet!” Jesus replied to him, “If I do not wash you, you cannot continue (to be my [disciple/to belong to] me).” (aiōn g165)
9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“
So Simon Peter said to him, “Lord, [in that case], do not wash only my feet. Wash my hands and my head, [too]!”
10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.
[Then, to show him that after God had cleansed people from being guilty for sin, they needed only for God to forgive their daily sins] [MET], Jesus said to him, “Those who have recently bathed need only to have their feet washed, [because they get dirty very quickly on the dusty roads]. The [rest of their bodies are] clean. Similarly, I have made you [disciples] free/clean [from the guilt of your sins], although not all of you are free from guilt.”
11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.
He knew which one [of us] was going to betray him. That is the reason he said, “Not all of you are free from guilt.”
12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?
After he finished washing our feet, he put his cloak back on. Then he sat down and said to us, “Do you understand what I have done for you?
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.
You [show that you respect me by] calling me ‘Teacher’ and ‘Lord’. You are right to say that, because I am your teacher and your Lord.
14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.
But if I, who am your teacher and your Lord, have washed your feet, you ought to [serve each other by doing things like] washing each other’s feet.
15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
I have made myself an example for you in order that you should [humbly serve each other] as I have done for you.
16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.
Listen to this carefully: A servant is not greater than his master. A messenger is not greater than the one who has sent him. [So, since you are not greater than I am, you should not be proud and unwilling to serve each other].
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Since you now know these things, [God will] be pleased with you if you do them.”
18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“
“I am not saying that [God will bless] all of you. I knew [what all of you were like when] I chose you. But [I also chose the one who will betray me], in order that what is written in Scripture might be fulfilled {to fulfill what someone/the psalmist wrote in Scripture}, ‘The one who is [acting like he is my friend by] eating with me has become my enemy [IDM].’
19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
I am telling you [about someone betraying me] before it happens, in order that when it happens, you may continue to believe that I am ([the Messiah/who I say I am]).
20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“
Listen to this carefully: Those who accept any one of you whom I am sending out, [God will consider that] they are accepting me. And those who accept me, [God will consider that] they are accepting [my Father], who sent me.”
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“
After Jesus said this, he was very troubled. He solemnly declared, “Listen to this carefully: One of you is going to enable [my enemies] to seize me.”
22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.
We looked at each other. We had no way [to know] whom he was talking about.
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
[I], the [man other people call] ‘the one Jesus loved’, was sitting very close to Jesus.
24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“
Simon Peter motioned to me to indicate that I should ask Jesus whom he was talking about.
25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“
So I leaned close to Jesus and asked him, “Lord, who is it?”
26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!
Jesus answered, “It is the one to whom I will give this piece of bread after I dip it [in the sauce in the dish].” Then, [to show us that he knew who would enable his enemies to seize him], after he dipped the bread [in the sauce], he gave it to Judas Iscariot (OR, Judas, the man from Kerioth [Town]).
27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.
As soon as [Judas ate] the bread, Satan took control of him. Then Jesus said to him, “What you are going to do, do quickly.”
28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.
But none of the rest of us who were sitting there knew why Jesus said that to him.
29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.
Since Judas took care of the money [people gave us to help us], some thought Jesus was telling him to [go and] buy some things we needed for the [Passover] celebration. [Some thought he was telling him] to give some money to poor people.
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
As soon as Judas had eaten the bread, he left. It was dark [outside], and it was dark [MET] [in his soul, too].
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.
After Judas left, Jesus said, “Now it will be shown {[my Father] will show} how wonderful I, the one who came from heaven, am. And by what I do it will be seen {people will see} how great God is.
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!
Since by what I do people will see how awesome God is, God himself will show people how awesome I am. And he will do that very soon.
33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.
[You whom I love as though you were] my children, I will continue with you only a short time longer. Then you will look for me, but I will not be here. Just like I told the Jewish [leaders] [SYN], I am telling you now, that where I am going, you cannot come [yet].
34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!
Now I am giving you a new commandment: You must love each other. You must love each other in the way that I have loved you.
35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.
If you keep loving each other, everyone [who is aware of that] [HYP] will know that you are my disciples.”
36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.
Simon Peter said to him, “Lord, where are you going?” Jesus replied, “The place where I am going, you cannot come with me now, but you will come there later.”
37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“
Peter said, “Lord, why can I not come with you now? I [am ready] to die for you!”
38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.
Jesus answered, “[You say] [RHQ] that you [are ready] to die for me. But the truth is that before the rooster crows [early tomorrow morning], you will say three times that you do not [know] me!”
