Від Івана 12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
Khopi Kuwaang sa arok ngani, Jisu Bithani ni kata, erah hah ah heh ih tek nawa ngaaksaat siitta Lajaras hadaang angta.
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
Neng loong ah ih Jisu raangtaan ih rangja phaksat songwaang rumta, erah di Martha ih roong sokboita; neng dung dowa Lajaras ah teebun reeni Jisu damdi roongtongta.
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
Eno Meeri ih etumjaat nard banglak nawa hoon arah thuuthom thaangchaan thaang phontum ah piiwan haano Jisu lah ni lokwan taha, eno heh khoroon ih hut haatta. Phontum ah nokmong ni tummangmang ih tumwangta.
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
Eno heliphante dung dowa wasiit, Judas Iskirot-Jisu mokwaante ah ih liita.
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
[Erah than thaangchaan phontum ah ngunkholok chaajom doh sang ano changthih loong asuh ngun ah mamah lapheekoh eha?]
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
Heh erah jengta ah changthih minchan ih tajengta, heh ehuh ang ah angno jengta. Ngunkhaak ah heh ih huita, eno erah dowa heh ih kamaakta.
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
Eno Jisu ih liita, [Meeri ah nak paklak an heh luulu thiinhaat an! Phontum ah nga mangbeng raang ih toomthiin ah.
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
Changthih abah saarookwet ih sen damdoh ang ha, enoothong ngah ah saarookwet sen damdoh tatongrang.]
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
Mih hantek ih Jisu Bithani ni ngeh japchaat rumta, erah thoidi Jisu jamboi luulu la angthang ih, Jisu ih tek nawa ngaakthingta Lajaras nep tup suh wang rumta.
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
Romwah phokhoh loong ah ih Lajaras nep tek haat suh chung rumta,
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
Lajaras ngaaksaat thoidi Jehudi loong ah ih ngoong awang jeng laboichaat thang ih Jisu reeni wangleh heh ah hanpi rumta.
12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
Erah saalih adi Khopi Kuwaang ni wangte miloong ah ih Jisu Jerusalem ni wang ah japchaat rumta.
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
Erah thoidi miloong ah paam bangmong ah pi rum ano chomui karumta, eno riirumta, [Rangte rangphoong an! O Teesu mendi ra hala heh suh Rangte ih romse tamkoh ah! Rangte ih Ijirel Luuwang suh romseetam koh ah!]
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
Rangteele ni raangha likhiik, Jisu ih moktoh ah japtup ano heh sakkhoh ni duutong ano kata,
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
[Jaion samnuthung dowa mina loong ah nakcho an! Sen Luuwang arah ra hala, moktoh khoni ra hala.]
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
Erah tokdi heliphante loong ah ih tiim suh liiha ngeh ih tajat rumta; enoothong Jisu ah dong rangka kano ba; samthun rumta rangteele ni liiha ah heh suh liiha eno neng loong ah heh raangtaan mokah rumla ngeh ah.
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
Mang beng nawa Jisu ih Lajaras tekchoi dokpoon ano ngaakthing thukta tupte miloong ah ih noongrep ni tumbaat kaat rumta.
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
Paatjaajih reeraang kano miloong ah chomui wang rumta.
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
Pharisi loong ah nengneng laktung di roongwaan rumta, [sok thaak an, seng ih tiim uh tami eke! Arah mongrep dowa mina loong ah ih helih tola phan rumha!]
20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Kuwaang mong adi Jerusalem ni rangsoom wangrum ta dung adi Grik nok hah mararah eje angta.
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
Neng loong ah Philip jiinni wang rumta (heh Galili nawa Bethsaida nok hah angta), neng loong ah ih heh suh li rumta, [Chuupha, seng Jisu tup suh liihi.]
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Philip ih Andriu suh baatwan ano nengnyi wanyiinyi Jisu suh baatwan nyuuta.
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
Eno Jisu ih nengnyi suh ngaakbaat nyuuta, [Mina Sah rangka saapoot ah amadi thok ehala.
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Ngah ih amiisak baat rumhala; raanteh ah hah nah wen ano latek thukka bah raanteh esiit laklak ang ah. Raanteh ah tek ih taano ba, hantektek ih dong tiik ah.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
O mina ih heh teewah roidong asuh mongmah ah erah mina ah ih mat haat ih ah; arah mongrep adoh o mina ih heh roidong ah lathunka mina rah ih mabah uh lathoonka roidong ah ban thiinha. (aiōnios g166)
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
O mina ih nga mootkaat suh enook e ah, heh nga lih jaatjaat phanjih, eno ba nga laksuh ah ngah maadoh angang heh uh erah doh roong angha. Eno nga mootkaat ah o kah ah erah seng Wah ih soomtu ih ah.
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
[Amadi ngah mong rapne saamlang—eno ngah ih tiimjih li ang? Ngah ih emah tamli ang, ‘Ewah, nga chamchoh saapoot ah nakthok thukwe ho? Enoothong ngah erah raangtaan ih ra tahang—chamnaang saapoot ah chosuh ah.
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
Ewah, an men rangkajih ju toom ang ah!] Eno rang ni jeng arah chaatta, [Ngah ih heh rangka ah thoksiit halang, eno bolam uh emamah ih boot rangka thuk ang.]
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
Erah di khoonchap rumta miloong ah ih japchaat ih rumta, eno mararah ih liita ranghuula, mararah ih liita, [Rangsah heh damdi roongwaan la!]
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
Enoothong Jisu ih baat rumta, [Erah jengla ah nga raang ih tah angka, erah sen loong raang ih jengla.
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
Amadi, arah mongrep dande saapoot ah thok ehala, arah mongrep pante loong ah datsiit ih ah.
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
Eno, arah hah dowa ngah toonjoh hangdoh loongtang nga reenah thoksiit rumhang.] (
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
Jisu erah jengta ah heh mamah ih ti ah erah tiit ah baatta.)
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
Miloong ah ih liita, [Seng Hootthe ih liiha Kristo ah saarootwet raang ih ething tong ah. Eno, sen ih, Mina Sah ah toonjoot jaatjaat ih ah ngeh ih mamah ih miili han?] Mina Sah rah o ah?” (aiōn g165)
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
Jisu ih ngaakbaat rumta, [Weephaak ah sen loong damdoh chomroe ba boot waktong ha. Erah raangtaan ih, weephaakla tok adoh sen khoom roh ih an laamang nah phokhoom an; tiimnge liidi laamang ni khoomte ih tajatka heh maani kala ngeh ah.
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
Erah raangtaan ih, weephaak ah hanpi ih an, weephaak mina toom ang an.] Erah baat rumta lidi, Jisu ah neng loong reenawa doksoon kah ano hutong kata.
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
Miloong ah pandi Jisu ih paatjaajih loong ah taat noisok rum abah uh, tahanpi rumta,
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
erah raangtaan ih Isaia khowah jengta ah amiisak ih toom ang raaha ngeh ah: [Teesu, seng ih baat hi tiitkhaap ah o ih hanpi ah? Teesu ih, hechaan hephaan ah o suh noisok ha?]
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
Eno, neng loong ih tami hanpi rumta, Isaia khowah ih uh erah ah baatta,
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
[Rangte ih neng mik dookthuk ah, nengthung nengtak tajang thukka ang ah, tiimnge liidi neng mik ih naktoom tup ah, neng thung ih na toom jat ah ngeh ah, eno nga reenah uh deesiit esuh naktoom wang rumha, Rangte ih liita.]
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
Erah Isaia jengta, Jisu rangka ah tup ano heh tiit ah baatta.
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Erabah uh, Jehudi ngoong awang loong ih Jisu ah hanpi erumta, enoothong Pharisi loong ih Jehudi rangsoomnok nawa dokphan raacho ih wuusa ni tanaan waan rumta.
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
Eno neng loong ah ih Rangte ih gu nang ih mina ih gu ah jam rumta.
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
Jisu ih erongwah ih riibaat rumta, [O mina ih ngah hanpi rum halang, erah loong ah ih nga luulu tahanpi rumrang enoothong nga daapkaatte rah uh hanpi ih rumha.
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
O mina ih ngah tup ih halang, ngah daapkaatte ah uh etup eha.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
Ngah arah mongrep adi weephaak likhiik ih ra tahang, nga hanpiite loong ah laamang mong nah naktoom tong rum ah ngeh ah.
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
O mina ih nga tiitkhaap ah chaat ano lakapka bah, ngah ih heh tadande kang. Ngah mongrep dande tara rang, puipang esuh ra tahang.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
Enoothong o mina ih nga jeng lakapka nyia nga tiit ah edaan ih ah, heh dande wahoh wasiit je ah. Ngah jenglang jengkhaap ah ih rangthoon doh heh dande ah!
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
Arah amiisak tiit baat hang, tiimnge liidi nga chaan nawa ih tajeng kang, ngah daapkaatte seng Wah ih emah ih jeng theng ngeh ih baat halang ah ba jenglang.
