Від Івана 12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
Six jours avant la Pâque, Jésus vint à Béthanie, où était Lazare qu'il avait ressuscité des morts.
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
On lui fit là un souper, et Marthe servait; Lazare était l'un de ceux qui étaient à table avec lui.
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
Alors Marie, ayant pris une livre d'un parfum de nard pur, qui était de grand prix, oignit les pieds de Jésus, et les essuya avec ses cheveux; et la maison fut remplie de l'odeur de ce parfum.
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
Mais Judas l'Iscariote, l'un de ses disciples, celui qui devait le trahir, dit:
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
Pourquoi n'a-t-on pas vendu ce parfum trois cents deniers, pour les donner aux pauvres? —
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
Il disait cela, non qu'il se souciât des pauvres, mais parce qu'il était voleur et que, tenant la bourse, il prenait ce qu'on y mettait. —
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
Jésus répondit: Laisse-la; elle a gardé ce parfum pour le jour de ma sépulture.
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
Car vous avez toujours les pauvres avec vous; mais moi, vous ne m'avez pas toujours.
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
Un grand nombre de Juifs apprirent que Jésus était là, et ils vinrent, non seulement à cause de lui, mais aussi pour voir Lazare, qu'il avait ressuscité des morts.
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
Alors les principaux sacrificateurs résolurent de faire mourir aussi Lazare,
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
parce que plusieurs des Juifs, à cause de lui, se séparaient d'eux et croyaient en Jésus.
12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
Le lendemain, une grande foule, venue pour la fête, ayant su que Jésus se rendait à Jérusalem,
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
prit des branches de palmiers, et sortit au-devant de lui, en criant: Hosanna! Béni soit celui qui vient au nom du Seigneur, le Roi d'Israël!
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
Jésus, ayant trouvé un ânon, s'assit dessus, conformément à ce qui est écrit:
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
«Ne crains point, fille de Sion; voici ton roi qui vient, monté sur le poulain d'une ânesse.»
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
Ses disciples ne comprirent pas cela, tout d'abord; mais quand Jésus eut été glorifié, alors ils se souvinrent que ces choses avaient été écrites à son sujet, et qu'elles s'étaient réalisées en lui.
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
C'est pourquoi, la foule qui était avec lui, lorsqu'il avait rappelé Lazare du tombeau et l'avait ressuscité des morts, lui rendait témoignage.
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
C'est aussi pour cela que la multitude était allée au-devant de lui, parce qu'elle avait appris qu'il avait accompli ce miracle.
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
Là-dessus les pharisiens se disaient les uns aux autres: Vous voyez que vous ne gagnez rien; voilà que tout le monde court après lui!
20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Or, il y avait là quelques Grecs, parmi ceux qui étaient montés pour adorer pendant la fête.
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
Ils vinrent trouver Philippe, de Bethsaïda en Galilée, et lui firent cette demande: Seigneur, nous voudrions voir Jésus.
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Philippe alla le dire à André; André et Philippe vinrent le dire à Jésus.
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
Alors Jésus leur répondit: L'heure est venue où le Fils de l'homme doit être glorifié.
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
En vérité, en vérité, je vous le déclare, si le grain de froment ne meurt après être tombé dans la terre, il demeure seul; mais s'il meurt, il porte beaucoup de fruit.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
Celui qui aime sa vie la perdra; et celui qui hait sa vie en ce monde, la conservera pour la vie éternelle. (aiōnios g166)
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
Si quelqu'un me sert, qu'il me suive, et là où je suis, là aussi sera mon serviteur; si quelqu'un me sert, mon Père l'honorera.
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
Maintenant mon âme est troublée; et que dirai-je? Père, délivre-moi de cette heure? Mais c'est pour cela même que je suis venu jusqu'à cette heure!
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
Père, glorifie ton nom! Alors il vint une voix du ciel qui dit: Je l'ai glorifié, et je le glorifierai encore!
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
La foule qui était là, et qui avait entendu la voix, disait que c'était le tonnerre; d'autres disaient: Un ange lui a parlé.
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
Jésus prit la parole et dit: Ce n'est pas pour moi que cette voix s'est fait entendre, mais pour vous.
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
Maintenant a lieu le jugement de ce monde; maintenant le prince de ce monde va être jeté dehors.
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
Et moi, quand j'aurai été élevé de la terre, j'attirerai tous les hommes à moi.
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
Il disait cela pour indiquer de quelle mort il devait mourir.
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
La foule lui dit: Nous avons appris par la Loi que le Christ doit demeurer éternellement; comment peux-tu dire qu'il faut que le Fils de l'homme soit élevé? Qui est ce Fils de l'homme? (aiōn g165)
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
Alors Jésus leur répondit: La lumière est encore parmi vous pour un peu de temps. Marchez pendant que vous avez la lumière, de peur que les ténèbres ne vous surprennent; celui qui marche dans les ténèbres ne sait où il va.
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
Pendant que vous avez de la lumière, croyez en la lumière, afin que vous deveniez des enfants de la lumière. Jésus parla ainsi; puis il s'en alla, et il se tint caché loin d'eux.
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
Or, bien qu'il eût opéré tant de miracles en leur présence, ils ne croyaient pas en lui,
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
afin que cette parole d'Ésaïe le prophète fût accomplie: «Seigneur, qui a cru à notre prédication, et à qui la puissance du Seigneur a-t-elle été révélée»?
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
D'ailleurs, ils ne pouvaient croire, parce qu'Ésaïe a dit encore:
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
«Il a aveuglé leurs yeux, et il a endurci leur coeur, afin qu'ils ne voient pas de leurs yeux, et qu'ils ne comprennent pas de leur coeur; qu'ils ne se convertissent pas, et que je ne les guérisse point.»
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
Ésaïe dit ces choses, lorsqu'il vit sa gloire et qu'il parla de lui.
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Cependant il y en eut plusieurs, même parmi les chefs, qui crurent en Jésus; mais, à cause des pharisiens, ils ne l'avouaient pas, de peur d'être chassés de la synagogue.
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
Car ils aimaient la gloire qui vient des hommes, plus que la gloire qui vient de Dieu.
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
Cependant Jésus éleva la voix et dit: Celui qui croit en moi, ne croit pas en moi, mais en Celui qui m'a envoyé.
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
Et celui qui me voit, voit Celui qui m'a envoyé.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
Je suis venu dans le monde, moi qui suis la lumière, afin que quiconque croit en moi ne demeure pas dans les ténèbres.
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
Et si quelqu'un entend mes paroles et ne les garde pas, ce n'est pas moi qui le juge; car je ne suis pas venu pour juger le monde, mais pour le sauver.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
Celui qui me rejette et ne reçoit pas mes paroles, a déjà Celui qui le juge; la parole que j'ai annoncée, c'est elle qui le jugera au dernier jour.
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
En effet, je n'ai point parlé de mon chef; mais le Père, qui m'a envoyé, m'a prescrit ce que je dois dire et comment je dois parler.
