Від Івана 12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
Then, six days before the Passover, Yeshua came to Bethany, where Lazarus was, who had been dead, whom he raised from the dead.
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
So they made him a supper there. Martha served, but Lazarus was one of those who sat at the table with him.
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
Therefore Miriam took a pound of ointment of pure nard, very precious, and anointed Yeshua’s feet and wiped his feet with her hair. The house was filled with the fragrance of the ointment.
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
Then Judah Iscariot, Simon’s son, one of his disciples, who would betray him, said,
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
“Why wasn’t this ointment sold for three hundred denarii and given to the poor?”
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
Now he said this, not because he cared for the poor, but because he was a thief, and having the money box, used to steal what was put into it.
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
But Yeshua said, “Leave her alone. She has kept this for the day of my burial.
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
For you always have the poor with you, but you don’t always have me.”
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
A large crowd therefore of the Judeans learnt that he was there; and they came, not for Yeshua’s sake only, but that they might see Lazarus also, whom he had raised from the dead.
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
But the chief priests conspired to put Lazarus to death also,
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
because on account of him many of the Judeans went away and believed in Yeshua.
12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
On the next day a great multitude had come to the feast. When they heard that Yeshua was coming to Jerusalem,
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
they took the branches of the palm trees and went out to meet him, and cried out, “Hoshia'na! Blessed is he who comes in the name of the Lord, the King of Israel!”
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
Yeshua, having found a young donkey, sat on it. As it is written,
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
“Don’t be afraid, daughter of Zion. Behold, your King comes, sitting on a donkey’s colt.”
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
His disciples didn’t understand these things at first, but when Yeshua was glorified, then they remembered that these things were written about him, and that they had done these things to him.
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
The multitude therefore that was with him when he called Lazarus out of the tomb and raised him from the dead was testifying about it.
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
For this cause also the multitude went and met him, because they heard that he had done this sign.
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
The Pharisees therefore said amongst themselves, “See how you accomplish nothing. Behold, the world has gone after him.”
20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Now there were certain Greeks amongst those who went up to worship at the feast.
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
Therefore, these came to Philip, who was from Bethsaida of Galilee, and asked him, saying, “Sir, we want to see Yeshua.”
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Philip came and told Andrew, and in turn, Andrew came with Philip, and they told Yeshua.
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
Yeshua answered them, “The time has come for the Son of Man to be glorified.
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Most certainly I tell you, unless a grain of wheat falls into the earth and dies, it remains by itself alone. But if it dies, it bears much fruit.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
He who loves his life will lose it. He who hates his life in this world will keep it to eternal life. (aiōnios g166)
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
If anyone serves me, let him follow me. Where I am, there my servant will also be. If anyone serves me, the Father will honour him.
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
“Now my soul is troubled. What shall I say? ‘Father, save me from this time’? But I came to this time for this cause.
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
Father, glorify your name!” Then a voice came out of the sky, saying, “I have both glorified it and will glorify it again.”
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
Therefore the multitude who stood by and heard it said that it had thundered. Others said, “An angel has spoken to him.”
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
Yeshua answered, “This voice hasn’t come for my sake, but for your sakes.
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
Now is the judgement of this world. Now the prince of this world will be cast out.
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
And I, if I am lifted up from the earth, will draw all people to myself.”
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
But he said this, signifying by what kind of death he should die.
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
The multitude answered him, “We have heard out of the law that the Messiah remains forever. How do you say, ‘The Son of Man must be lifted up’? Who is this Son of Man?” (aiōn g165)
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
Yeshua therefore said to them, “Yet a little while the light is with you. Walk while you have the light, that darkness doesn’t overtake you. He who walks in the darkness doesn’t know where he is going.
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
While you have the light, believe in the light, that you may become children of light.” Yeshua said these things, and he departed and hid himself from them.
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
But though he had done so many signs before them, yet they didn’t believe in him,
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
that the word of Isaiah the prophet might be fulfilled, which he spoke: “Lord, who has believed our report? To whom has the arm of the Lord been revealed?”
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
For this cause they couldn’t believe, for Isaiah said again:
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
“He has blinded their eyes and he hardened their heart, lest they should see with their eyes, and perceive with their heart, and would turn, and I would heal them.”
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
Isaiah said these things when he saw his glory, and spoke of him.
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Nevertheless, even many of the rulers believed in him, but because of the Pharisees they didn’t confess it, so that they wouldn’t be put out of the synagogue,
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
for they loved men’s praise more than God’s praise.
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
Yeshua cried out and said, “Whoever believes in me, believes not in me, but in him who sent me.
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
He who sees me sees him who sent me.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
I have come as a light into the world, that whoever believes in me may not remain in the darkness.
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
If anyone listens to my sayings and doesn’t believe, I don’t judge him. For I came not to judge the world, but to save the world.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
He who rejects me, and doesn’t receive my sayings, has one who judges him. The word that I spoke will judge him in the last day.
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
For I spoke not from myself, but the Father who sent me gave me a commandment, what I should say and what I should speak.
