Від Івана 12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
Six days before the Passover Jesus came to Bethany, where Lazarus, whom he had raised from the dead, was living.
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
There a supper was given in his honor at which Martha waited, while Lazarus was one of those present at the table.
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
So Mary took a pound of choice spikenard perfume of great value, and anointed the feet of Jesus with it, and then wiped them with her hair. The whole house was filled with the scent of the perfume.
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
One of the disciples, Judas Iscariot, who was about to betray Jesus, asked,
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
“Why was not this perfume sold for a year’s wages, and the money given to poor people?”
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
He said this, not because he cared for the poor, but because he was a thief, and, being in charge of the purse, used to take what was put in it.
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
“Leave her alone,” said Jesus, “so that she may keep it until the day when my body is being prepared for burial.
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
The poor you always have with you, but you will not always have me.”
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
Now great numbers of people found out that Jesus was at Bethany; and they came there, not only because of him, but also to see Lazarus, whom he had raised from the dead.
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
The chief priests, however, plotted to put Lazarus, as well as Jesus, to death,
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
because it was owing to him that many of the people had left them, and were becoming believers in Jesus.
12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
On the following day great numbers of people who had come to the Festival, hearing that Jesus was on his way to Jerusalem, took palm branches,
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
and went out to meet him, shouting as they went, “God save him! Blessed is he who comes in the name of the Lord – the king of Israel!”
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
Having found a young donkey, Jesus seated himself on it, in accordance with the passage of scripture –
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
‘Fear not, people of Zion. Your king is coming to you, sitting on the foal of a donkey.’
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
His disciples did not understand all this at first; but, when Jesus had been exalted, then they remembered that these things had been said of him in scripture, and that they had done these things for him.
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
Meanwhile the people who were with him, when he called Lazarus out of the tomb and raised him from the dead, were telling what they had seen.
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
This, indeed, was why the crowd met him – because people had heard that he had given this sign of his mission.
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
So the Pharisees said to one another, “You see that you are gaining nothing! Why, all the world has run after him!”
20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Among those who were going up to worship at the Festival were some Greeks,
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
who went to Philip of Bethsaida in Galilee, and said, “Sir, we wish to see Jesus.”
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Philip went and told Andrew, and then together they went and told Jesus.
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
This was his reply – “The time has come for the Son of Man to be exalted.
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
In truth I tell you, unless a grain of wheat falls into the ground and dies, it remains solitary; but, if it dies, it becomes fruitful.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
A person who loves their life loses it; while someone who hates their life in the present world will preserve it for eternal life. (aiōnios g166)
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
If someone is ready to serve me, let them follow me; and where I am, there my servant will be also. If a person is ready to serve me, my Father will honor them.
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
Now I am distressed at heart and what can I say? Father, bring me safe through this hour – yet it was for this reason that I came to this hour –
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
Father, honor your own name.” At this there came a voice from heaven, which said, “I have already honored it, and I will honor it again.”
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
The crowd of bystanders, who heard the sound, said that it was thundering. Others said, “An angel has been speaking to him.”
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
“It was not for my sake that the voice came,” said Jesus, “but for yours.
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
Now this world is on its trial. Now the Spirit that is ruling this world will be driven out;
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
and I, when I am lifted up from the earth, will draw all people to myself.”
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
By these words he indicated what death he was destined to die.
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
“We,” replied the people, “have learned from the Law that the Christ is to remain for ever; how is it, then, that you say that the Son of Man must be ‘lifted up’ Who is this ‘Son of Man’?” (aiōn g165)
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
“Only a little while longer,” answered Jesus, “will you have the light among you. Travel on while you have the light, so that darkness may not overtake you; he who travels in the darkness does not know where he is going.
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
While you still have the light, believe in the light, so that you may be children of light.” After he had said this, Jesus went away, and hid himself from them.
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
But, though Jesus had given so many signs of his mission before their eyes, they still did not believe in him,
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
in fulfillment of the words of the prophet Isaiah, where he says – ‘Lord, who has believed our teaching? And to whom has the might of the Lord been revealed?’
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
The reason why they were unable to believe is given by Isaiah elsewhere, in these words –
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
‘He has blinded their eyes, and blunted their mind, so that they should not see with their eyes, and perceive with their mind, and turn – And I should heal them.’
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
Isaiah said this, because he saw Christ’s glory; and it was of him that he spoke.
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Yet for all this, even among the leading men there were many who came to believe in Jesus; but, because of the Pharisees, they did not acknowledge it, because they were afraid that they should be expelled from their synagogues;
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
for they valued honor from people more than honor from God.
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
But Jesus had proclaimed, “He who believes in me believes, not in me, but in him who sent me;
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
and he who sees me sees him who sent me.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
I have come as a light into the world, so that no one who believes in me should remain in the darkness.
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
When anyone hears my teaching and pays no heed to it, I am not his judge; for I came not to judge the world, but to save the world.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
He who rejects me, and disregards my teaching, has a judge already – the message which I have delivered will itself be his judge at the Last day.
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
For I have not delivered it on my own authority; but the Father, who sent me, has himself given me his command as to what I should say, and what message I should deliver.
