Від Івана 12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
Then, six days before the Passover, Jesus came to Bethany where Lazarus was, whom Jesus had made to come back from the dead.
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
So they made him a meal there, and he was waited on by Martha, and Lazarus was among those who were seated with him at table.
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
Then Mary, taking a pound of perfumed oil of great value, put it on the feet of Jesus and made them dry with her hair: and the house became full of the smell of the perfume.
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
But one of his disciples, Judas Iscariot (who was to give him up), said,
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
Why was not this perfume traded for three hundred pence, and the money given to the poor?
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
(He said this, not because he had any love for the poor; but because he was a thief, and, having the money-bag, took for himself what was put into it.)
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
Then Jesus said, Let her be. Let her keep what she has for the day of my death.
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
The poor you have ever with you, but me you have not for ever.
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
Then a great number of the Jews had news that he was there: and they came, not only because of Jesus, but so that they might see Lazarus who had been dead and to whom he had given life.
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
Now there was talk among the chief priests of putting Lazarus to death;
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
For because of him a great number of the Jews went away and had belief in Jesus.
12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
The day after, a great number of people who were there for the feast, when they had the news that Jesus was coming to Jerusalem,
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
Took branches of palm-trees and went out to him, crying, A blessing on him who comes in the name of the Lord, the King of Israel!
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
And Jesus saw a young ass and took his seat on it; as the Writings say,
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
Have no fear, daughter of Zion: see your King is coming, seated on a young ass.
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
(These things were not clear to his disciples at first: but when Jesus had been lifted up into his glory, then it came to their minds that these things in the Writings were about him and that they had been done to him.)
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
Now the people who were with him when his voice came to Lazarus in the place of the dead, and gave him life again, had been talking about it.
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
And that was the reason the people went out to him, because it had come to their ears that he had done this sign.
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
Then the Pharisees said one to another, You see, you are unable to do anything: the world has gone after him.
20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Now there were some Greeks among the people who had come up to give worship at the feast:
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
They came to Philip, who was of Beth-saida in Galilee, and made a request, saying, Sir, we have a desire to see Jesus.
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Philip went and gave word of it to Andrew; and Andrew went with Philip to Jesus.
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
And Jesus said to them in answer, The hour of the glory of the Son of man has come.
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Truly I say to you, If a seed of grain does not go into the earth and come to an end, it is still a seed and no more; but through its death it gives much fruit.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
He who is in love with life will have it taken from him; and he who has no care for his life in this world will keep it for ever and ever. (aiōnios g166)
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
If any man is my servant, let him come after me; and where I am, there will my servant be. If any man becomes my servant, my Father will give him honour.
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
Now is my soul troubled; and what am I to say? Father, keep me from this hour. No: for this purpose have I come to this hour.
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
Father, give glory to your name. Then there came a voice out of heaven, saying, I have given it glory, and I will give it glory again.
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
Hearing the sound, a number of people who were there said that it was thunder: others said, An angel was talking to him.
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
Jesus said in answer, This voice came not for me but for you.
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
Now is this world to be judged: now will the ruler of this world be sent out.
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
And I, if I am lifted up from the earth, will make all men come to me.
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
(This he said, pointing to the sort of death he would have.)
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
Then the people in answer said to him, The law says that the Christ will have life without end: how say you then that it is necessary for the Son of man to be lifted up? Who is this Son of man? (aiōn g165)
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
Jesus said to them, For a little time longer the light will be among you; while you have the light go on walking in it, so that the dark may not overtake you: one walking in the dark has no knowledge of where he is going.
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
In so far as you have the light, put your faith in the light so that you may become sons of light. With these words Jesus went away and for a time was not seen again by them.
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
But though he had done such a number of signs before them, they still had no belief in him:
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
So that the words of the prophet Isaiah might come true, when he said, Lord, who has any belief in our preaching? and the arm of the Lord, to whom has it been unveiled?
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
For this reason they were unable to have belief, because Isaiah said again,
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
He has made their eyes blind, and their hearts hard; for fear that they might see with their eyes and get knowledge with their hearts, and be changed, and I might make them well.
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
(Isaiah said these words because he saw his glory. His words were about him.)
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
However, a number even of the rulers had belief in him, but because of the Pharisees they did not say so openly for fear that they might be shut out from the Synagogue:
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
For the praise of men was dearer to them than the approval of God.
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
Then Jesus said with a loud voice, He who has faith in me, has faith not in me, but in him who sent me.
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
And he who sees me, sees him who sent me.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
I have come as a light into the world, so that no one who has faith in me will go on living in the dark.
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
And if any man gives ear to my words and does not keep them, I am not his judge: I did not come to be judge of the world but to give salvation to the world.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
He who puts me on one side and does not take my words to heart, is not without a judge: the word which I have said will be his judge on the last day.
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
For I have not said it on my authority, but the Father who sent me gave me orders what to say and how to say it.
