Від Івана 11
1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
But there was a certain man sick, Lazarus of Bethany, the town of Mary and her sister Martha.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
It was the Mary who anointed the Lord with ointment, and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
The sisters therefore sent to him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
And Jesus hearing this said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified through it.
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
When therefore he heard that he was sick, he remained in the place where he was two days.
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
Then after this he saith to the disciples, Let us go into Judaea again.
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
The disciples say to him, Rabbi, the Jews but just now were seeking to stone thee, and goest thou thither again?
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
Jesus answered, Are there not twelve hours in the day? If a man walk in the day, he stumbleth not, because he seeth the light of this world;
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
but if a man walk in the night, he stumbleth; because the light is not in him.
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
This he spoke, and afterwards said to them, Our friend Lazarus hath fallen asleep; but I go that I may awake him out of sleep.
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
The disciples therefore said to him, Lord, if he hath fallen asleep, he will recover.
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
But Jesus had spoken of his death; but they thought that he spoke of the taking of rest in sleep.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.
Then therefore Jesus said to them plainly: Lazarus is dead.
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
And I am glad for your sakes that I was not there; that ye may believe; but let us go to him.
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
Then said Thomas, who was called Didymus, to his fellow-disciples, Let us also go, that we may die with him.
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
Having come, therefore, Jesus found that he had been four days in the tomb.
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
Now Bethany was near Jerusalem, about fifteen furlongs off;
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
and many of the Jews had come to Martha and Mary, to comfort them concerning their brother.
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
Martha therefore, as soon as she heard that Jesus was coming, went to meet him; but Mary continued sitting in the house.
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
Then said Martha to Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died;
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
and even now I know that whatever thou shalt ask of God, God will give it thee.
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“
Jesus saith to her, Thy brother will rise again.
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
Martha saith to him, I know that he will rise again in the resurrection at the last day.
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
Jesus said to her, I am the resurrection and the life: he that believeth in me, though he have died, will live;
and whoever liveth and believeth in me will never die. Believest thou this? (aiōn g165)
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
She saith to him, Yea, Lord; I believe that thou art the Christ, the Son of God, he who was to come into the world.
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
And having said this, she went away, and called Mary her sister secretly, saying, The Teacher is here and calleth for thee.
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
She, when she heard this, riseth quickly and cometh to him.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
Now Jesus had not yet come into the town, but was still in the place where Martha met him.
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
The Jews then who were with her in the house and comforting her, when they saw that Mary rose up hastily and went out, followed her, thinking that she was going to the tomb to weep there.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
Then Mary, when she came where Jesus was, as soon as she saw him fell down at his feet, saying to him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
Jesus therefore when he saw her weeping, and the Jews also weeping who came with her, was greatly moved in his spirit, and much troubled,
34 і сказав: „Де його ви поклали?“Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
and said, Where have ye laid him? They say to him, Lord, come and see.
35 I заплакав Ісус.
Jesus wept.
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“
The Jews therefore said, See, how he loved him!
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
But some of them said, Could not he, who opened the eyes of the blind man, have also caused that this man should not have died?
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
Jesus therefore, again greatly moved within himself, cometh to the tomb. It was a cave, and a stone lay against it.
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
Jesus saith, Take away the stone. Martha, the sister of him that was dead, saith to him, Lord, by this time the body is offensive; for he hath been dead four days.
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
Jesus saith to her, Did I not tell thee, that if thou wouldst believe, thou shouldst see the glory of God?
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
They therefore took away the stone. And Jesus lifted up his eyes to heaven, and said, Father! I thank thee that thou hast heard me.
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
Yet I knew that thou hearest me always; but for the sake of the multitude standing around I said it, that they might believe that thou didst send me.
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
And having thus spoken, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth!
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
He that was dead came forth, bound hand and foot with grave-clothes; and his face was bound about with a napkin. Jesus saith to them, Loose him, and let him go.
45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Many of the Jews therefore who had come to Mary, and had seen what he did, believed in him.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
But some of them went away to the Pharisees, and told them what Jesus had done.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
Therefore the chief priests and the Pharisees gathered a council, and said, What are we to do, seeing that this man worketh many signs?
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
If we thus let him alone, all will believe in him; and the Romans will come, and take away both our place and nation.
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
And a certain one of them, Caiaphas, being high-priest that year, said to them, Ye know nothing at all;
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
nor do ye consider that it is expedient for us that one man die for the people, and not the whole nation perish.
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
And this he spoke not from himself; but being high-priest that year he prophesied that Jesus was about to die for the nation;
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
and not for the nation only, but that he might also gather together in one body the children of God that are scattered abroad.
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
Therefore from that day forth they consulted together to put him to death.
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
Jesus therefore no longer walked openly among the Jews, but departed thence to the country near the wilderness, to a city called Ephraim, and there abode with the disciples.
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
And the passover of the Jews was at hand; and many went out of the country up to Jerusalem before the passover, to purify themselves.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
They sought therefore for Jesus, and said one to another, as they stood in the temple, What think ye? that he will not come to the feast?
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
Now the chief priests and the Pharisees had given orders, that, if any one knew where he was, he should give information, that they might seize him.
