< Від Івана 11 >
1 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
ⲁ̅ⲛⲉⲩⲛ ⲟⲩⲁ ⲇⲉ ϣⲱⲛⲉ ϫⲉ ⲗⲁⲍⲁⲣⲟⲥ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲃⲏⲑⲁⲛⲓⲁ ⲡϯⲙⲉ ⲙⲙⲁⲣⲓⲁ ⲙⲛ ⲙⲁⲣⲑⲁ ⲧⲉⲥⲥⲱⲛⲉ
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
ⲃ̅ⲧⲁⲓ ⲇⲉ ⲧⲉ ⲙⲁⲣⲓⲁ ⲧⲉⲛⲧⲁⲥⲧⲉϩⲥ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲛⲥⲟϭⲛ ⲁⲩⲱ ⲁⲥϥⲉⲧ ⲛⲉϥⲟⲩⲉⲣⲏⲧⲉ ϩⲙ ⲡⲉⲥϥⲱ ⲧⲁⲓ ⲉⲛⲉⲣⲉⲡⲉⲥⲥⲟⲛ ⲗⲁⲍⲁⲣⲟⲥ ϣⲱⲛⲉ
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
ⲅ̅ⲁⲩϫⲟⲟⲩ ϭⲉ ϣⲁⲣⲟϥ ⲛϭⲓ ⲛⲉϥⲥⲱⲛⲉ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲉⲓⲥ ϩⲏⲏⲡⲉ ϥϣⲱⲛⲉ ⲛϭⲓ ⲡⲉⲧⲕⲙⲉ ⲙⲙⲟϥ
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
ⲇ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲓⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⲡⲉⲓϣⲱⲛⲉ ⲛⲛⲉϥϣⲟⲟⲡ ⲁⲛ ⲉⲡⲙⲟⲩ ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲉⲟⲟⲩ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲣⲉⲡⲉϥϣⲏⲣⲉ ϫⲓ ⲉⲟⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲟⲟⲧϥ
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
ⲉ̅ⲛⲉⲣⲉⲓⲥ ⲇⲉ ⲙⲉ ⲙⲙⲁⲣⲑⲁ ⲙⲛ ⲙⲁⲣⲓⲁ ⲧⲉⲥⲥⲱⲛⲉ ⲙⲛ ⲗⲁⲍⲁⲣⲟⲥ
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
ⲋ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲥⲱⲧⲙ ϭⲉ ϫⲉ ϥϣⲱⲛⲉ ⲧⲟⲧⲉ ⲁϥϭⲱ ⲛϩⲟⲟⲩ ⲥⲛⲁⲩ ϩⲙ ⲡⲙⲁ ⲉⲛⲉϥⲛϩⲏⲧϥ
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
ⲍ̅ⲙⲛⲛⲥⲱⲥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ϫⲉ ⲙⲁⲣⲟⲛ ⲟⲛ ⲉϯⲟⲩⲇⲁⲓⲁ
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
ⲏ̅ⲡⲉϫⲁⲩ ⲛⲁϥ ⲛϭⲓ ⲙⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ϫⲉ ϩⲣⲁⲃⲃⲉⲓ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲛⲉⲣⲉⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲁ ϩⲓ ⲱⲛⲉ ⲉⲣⲟⲕ ⲁⲩⲱ ⲟⲛ ⲕⲛⲁⲃⲱⲕ ⲉⲙⲁⲩ
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
ⲑ̅ⲁϥⲟⲩⲱϣⲃ ⲛϭⲓ ⲓⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⲙⲏ ⲙⲛ ⲙⲛⲧⲥⲛⲟⲟⲩⲥ ⲛⲟⲩⲛⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲉⲣϣⲁ ⲟⲩⲁ ⲙⲟⲟϣⲉ ϩⲙ ⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲙⲉϥϫⲓϫⲣⲟⲡ ϫⲉ ϥⲛⲁⲩ ⲉⲡⲟⲩⲟⲓⲛ ⲙⲡⲉⲓⲕⲟⲥⲙⲟⲥ
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
ⲓ̅ⲉⲣϣⲁ ⲟⲩⲁ ⲙⲟⲟϣⲉ ϩⲛ ⲧⲉⲩϣⲏ ϣⲁϥϫⲓ ϫⲣⲟⲡ ϫⲉ ⲙⲡⲟⲩⲟⲓⲛ ϣⲟⲟⲡ ⲁⲛ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧϥ
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
ⲓ̅ⲁ̅ⲛⲁⲓ ⲁϥϫⲟⲟⲩ ⲙⲛⲛⲥⲱⲥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲗⲁⲍⲁⲣⲟⲥ ⲡⲉⲛϣⲃⲏⲣ ⲁϥⲛⲕⲟⲧⲕ ⲁⲗⲗⲁ ϯⲛⲁⲃⲱⲕ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲉⲓⲉⲧⲟⲩⲛⲟⲥϥ
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
ⲓ̅ⲃ̅ⲡⲉϫⲁⲩ ϭⲉ ⲛⲁϥ ⲛϭⲓ ⲙⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲉϣϫⲉ ⲛⲧⲁϥⲛⲕⲟⲧⲕ ϥⲛⲁⲧⲱⲟⲩⲛ
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
ⲓ̅ⲅ̅ⲛⲧⲁⲓⲥ ⲇⲉ ϫⲟⲟⲥ ⲡⲉ ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲉϥⲙⲟⲩ ⲛⲏ ⲇⲉ ⲁⲩⲙⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲉϥϫⲉ ⲡⲉⲛⲕⲟⲧⲕ ⲙⲡⲱⲃϣ
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.
ⲓ̅ⲇ̅ⲧⲟⲧⲉ ϭⲉ ⲁⲓⲥ ϫⲟⲟⲥ ⲛⲁⲩ ϩⲛ ⲟⲩⲡⲁⲣⲣⲏⲥⲓⲁ ϫⲉ ⲗⲁⲍⲁⲣⲟⲥ ⲁϥⲙⲟⲩ
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
ⲓ̅ⲉ̅ⲁⲩⲱ ϯⲣⲁϣⲉ ⲉⲧⲃⲉ ⲧⲏⲩⲧⲛ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲧⲉⲧⲛⲉⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲛⲉⲓⲙⲙⲁⲩ ⲁⲛ ⲡⲉ ⲁⲗⲗⲁ ⲙⲁⲣⲟⲛ ϣⲁⲣⲟϥ
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
ⲓ̅ⲋ̅ⲡⲉϫⲉ ⲑⲱⲙⲁⲥ ⲡⲉϣⲁⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϫⲉ ⲇⲓⲇⲩⲙⲟⲥ ⲛⲛⲉϥϣⲃⲣ ⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ϫⲉ ⲙⲁⲣⲟⲛ ϩⲱⲱⲛ ϫⲉ ⲉⲛⲉⲙⲟⲩ ⲛⲙⲙⲁϥ
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
ⲓ̅ⲍ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲉⲓ ϭⲉ ⲛϭⲓ ⲓⲥ ⲁϥϩⲉ ⲉⲣⲟϥ ⲉⲡⲉϥϥⲧⲟⲟⲩ ⲡⲉ ⲉϥϩⲙ ⲡⲧⲁⲫⲟⲥ
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
ⲓ̅ⲏ̅ⲃⲏⲑⲁⲛⲓⲁ ⲇⲉ ⲛⲉⲥϩⲏⲛ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲑⲓⲉⲣⲟⲩⲥⲁⲗⲏⲙ ⲛⲁⲙⲛⲧⲏ ⲛⲥⲧⲁⲇⲓⲟⲛ
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
ⲓ̅ⲑ̅ⲟⲩⲙⲏⲏϣⲉ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲛⲉⲁⲩⲉⲓ ⲡⲉ ϣⲁ ⲙⲁⲣⲑⲁ ⲙⲛ ⲙⲁⲣⲓⲁ ϫⲉ ⲉⲩⲉⲥⲗⲥⲱⲗⲟⲩ ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲉⲩⲥⲟⲛ
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
ⲕ̅ⲙⲁⲣⲑⲁ ϭⲉ ⲛⲧⲉⲣⲉⲥⲥⲱⲧⲙ ϫⲉ ⲓⲥ ⲛⲏⲩ ⲁⲥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲏⲧϥ ⲙⲁⲣⲓⲁ ⲇⲉ ⲛⲉⲥϩⲙⲟⲟⲥ ⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲏⲉⲓ
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
ⲕ̅ⲁ̅ⲡⲉϫⲉ ⲙⲁⲣⲑⲁ ϭⲉ ⲛⲓⲥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲉⲛⲉⲕⲙⲡⲉⲓⲙⲁ ⲛⲉⲣⲉⲡⲁⲥⲟⲛ ⲛⲁⲙⲟⲩ ⲁⲛ ⲡⲉ
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
ⲕ̅ⲃ̅ⲁⲗⲗⲁ ⲧⲉⲛⲟⲩ ⲟⲛ ϯⲥⲟⲟⲩⲛ ϫⲉ ϩⲱⲃ ⲛⲓⲙ ⲉⲧⲕⲛⲁⲁⲓⲧⲓ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲛⲧⲙ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲁⲧⲁⲁⲩ ⲛⲁⲕ
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“
ⲕ̅ⲅ̅ⲡⲉϫⲉ ⲓⲥ ⲛⲁⲥ ϫⲉ ⲡⲟⲩⲥⲟⲛ ⲛⲁⲧⲱⲟⲩⲛϥ
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
ⲕ̅ⲇ̅ⲡⲉϫⲉ ⲙⲁⲣⲑⲁ ⲛⲁϥ ϫⲉ ϯⲥⲟⲟⲩⲛ ⲇⲉ ϥⲛⲁⲧⲱⲟⲩⲛ ϩⲛ ⲧⲁⲛⲁⲥⲧⲁⲥⲓⲥ ϩⲙ ⲡϩⲁⲉ ⲛϩⲟⲟⲩ
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
ⲕ̅ⲉ̅ⲡⲉϫⲉ ⲓⲥ ⲛⲁⲥ ϫⲉ ⲁⲛⲟⲕ ⲡⲉ ⲧⲁⲛⲁⲥⲧⲁⲥⲓⲥ ⲁⲩⲱ ⲡⲱⲛϩ ⲡⲉⲧⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲣⲟⲉⲓ ⲕⲁⲛ ⲉϥϣⲁⲛⲙⲟⲩ ϥⲛⲁⲱⲛϩ
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ (aiōn )
ⲕ̅ⲋ̅ⲁⲩⲱ ⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉⲧⲟⲛϩ ⲉⲧⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲣⲟⲉⲓ ⲛϥⲛⲁⲙⲟⲩ ⲁⲛ ϣⲁ ⲉⲛⲉϩ ⲧⲉⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲡⲁⲓ (aiōn )
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
ⲕ̅ⲍ̅ⲡⲉϫⲁⲥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲥⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲛⲟⲕ ϯⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲡⲉ ⲡⲉⲭⲥ ⲡϣⲏⲣⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲡⲉⲧⲛⲏⲩ ⲉⲡⲕⲟⲥⲙⲟⲥ
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
ⲕ̅ⲏ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲉⲥϫⲉ ⲛⲁⲓ ⲁⲥⲃⲱⲕ ⲁⲥⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲙⲁⲣⲓⲁ ⲧⲉⲥⲥⲱⲛⲉ ⲉⲥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁⲥ ⲛϫⲓⲟⲩⲉ ϫⲉ ⲁⲡⲥⲁϩ ⲉⲓ ⲁⲩⲱ ϥⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟ
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
ⲕ̅ⲑ̅ⲛⲧⲟⲥ ⲇⲉ ⲛⲧⲉⲣⲉⲥⲥⲱⲧⲙ ⲁⲥⲧⲱⲟⲩⲛⲥ ϩⲛ ⲟⲩϭⲉⲡⲏ ⲁⲥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϣⲁⲣⲟϥ
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
ⲗ̅ⲓⲥ ⲇⲉ ⲛⲉⲙⲡⲁⲧϥⲉⲓ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲡϯⲙⲉ ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲧⲓ ⲛⲉϥϩⲙ ⲡⲙⲁ ⲉⲛⲧⲁⲙⲁⲣⲑⲁ ⲧⲱⲙⲛⲧ ⲉⲣⲟϥ ⲛϩⲏⲧϥ
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
ⲗ̅ⲁ̅ⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ϭⲉ ⲉⲧϩⲙ ⲡⲏⲓ ⲛⲙⲙⲁⲥ ⲁⲩⲱ ⲉⲧⲥⲟⲗⲥⲗ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲛⲁⲩ ⲉⲙⲁⲣⲓⲁ ϫⲉ ⲁⲥⲧⲱⲟⲩⲛⲥ ϩⲛ ⲟⲩϭⲉⲡⲏ ⲁⲥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲩⲟⲩⲁϩⲟⲩ ⲛⲥⲱⲥ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲉⲥⲛⲁⲃⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲡⲧⲁⲫⲟⲥ ϫⲉ ⲉⲥⲉⲣⲓⲙⲉ ⲙⲙⲁⲩ
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
ⲗ̅ⲃ̅ⲙⲁⲣⲓⲁ ϭⲉ ⲛⲧⲉⲣⲉⲥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲡⲙⲁ ⲉⲛⲉⲣⲉⲓⲥ ⲛϩⲏⲧϥ ⲁⲥⲛⲟϫⲥ ϩⲁ ⲛⲉϥⲟⲩⲉⲣⲏⲧⲉ ⲉⲥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲉⲛⲉⲕⲙⲡⲉⲉⲓⲙⲁ ⲛⲉⲣⲉⲡⲁⲥⲟⲛ ⲛⲁⲙⲟⲩ ⲁⲛ ⲡⲉ
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
ⲗ̅ⲅ̅ⲓⲥ ϭⲉ ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲛⲁⲩ ⲉⲣⲟⲥ ⲉⲥⲣⲓⲙⲉ ⲁⲩⲱ ⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲉⲛⲧⲁⲩⲉⲓ ⲛⲙⲙⲁⲥ ⲉⲩⲣⲓⲙⲉ ⲁϥϣⲧⲟⲣⲧⲣ ϩⲙ ⲡⲉⲡⲛⲁ ⲛⲑⲉ ⲛⲛⲉⲧⲟⲟⲧ
34 і сказав: „Де його ви поклали?“Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
ⲗ̅ⲇ̅ⲁⲩⲱ ⲡⲉϫⲁϥ ϫⲉ ⲛⲧⲁⲧⲉⲧⲛⲕⲁⲁϥ ⲧⲱⲛ ⲡⲉϫⲁⲩ ⲛⲁϥ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲙⲟⲩ ⲛⲅⲛⲁⲩ
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“
ⲗ̅ⲋ̅ⲛⲉⲩϫⲱ ϭⲉ ⲙⲙⲟⲥ ⲛϭⲓ ⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ϫⲉ ⲁⲛⲁⲩ ⲉⲑⲉ ⲉⲧϥⲙⲉ ⲙⲙⲟϥ
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
ⲗ̅ⲍ̅ϩⲟⲓⲛⲉ ⲇⲉ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲡⲉϫⲁⲩ ϫⲉ ⲡⲁⲓ ⲉⲛⲧⲁϥⲟⲩⲱⲛ ⲛⲃⲃⲁⲗ ⲙⲡⲃⲗⲗⲉ ⲉⲓⲉ ⲛⲉⲙⲙⲛ ϭⲟⲙ ⲙⲙⲟϥ ⲟⲛ ⲡⲉ ⲉⲧⲙⲧⲣⲉ ⲡⲁⲓ ⲙⲟⲩ
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
ⲗ̅ⲏ̅ⲓⲥ ϭⲉ ⲟⲛ ⲉϥⲟⲟⲧ ϩⲣⲁⲓ ⲛϩⲏⲧϥ ⲁϥⲉⲓ ⲉⲡⲧⲁⲫⲟⲥ ⲛⲉⲟⲩⲥⲡⲏⲗⲁⲓⲟⲛ ⲇⲉ ⲡⲉ ⲉⲣⲉⲟⲩⲱⲛⲉ ϩⲓ ⲣⲱϥ
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
ⲗ̅ⲑ̅ⲡⲉϫⲉ ⲓⲥ ϫⲉ ϥⲓ ⲡⲱⲛⲉ ⲙⲙⲁⲩ ⲡⲉϫⲉ ⲙⲁⲣⲑⲁ ⲛⲁϥ ⲧⲥⲱⲛⲉ ⲙⲡⲉⲛⲧⲁϥⲙⲟⲩ ϫⲉ ⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲏⲇⲏ ⲁϥⲣ ⲥⲧⲟⲓ ⲡⲉϥϥⲧⲟⲟⲩ ⲅⲁⲣ ⲡⲉ
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
ⲙ̅ⲡⲉϫⲉ ⲓⲥ ⲛⲁⲥ ϫⲉ ⲙⲡⲓϫⲟⲟⲥ ⲛⲉ ϫⲉ ⲉⲣϣⲁⲛⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲧⲉⲛⲁⲛⲁⲩ ⲉⲡⲉⲟⲟⲩ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
ⲙ̅ⲁ̅ⲁⲩϥⲓ ⲡⲱⲛⲉ ϭⲉ ⲙⲙⲁⲩ ⲓⲥ ⲇⲉ ⲁϥϥⲓ ⲛⲉϥⲃⲁⲗ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲧⲡⲉ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲡⲁⲓⲱⲧ ϯϣⲡϩⲙⲟⲧ ⲛⲧⲟⲟⲧⲕ ϫⲉ ⲁⲕⲥⲱⲧⲙ ⲉⲣⲟⲉⲓ
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
ⲙ̅ⲃ̅ⲁⲛⲟⲕ ⲇⲉ ⲛⲉⲓⲥⲟⲟⲩⲛ ϫⲉ ⲕⲥⲱⲧⲙ ⲉⲣⲟⲉⲓ ⲛⲟⲩⲟⲓϣ ⲛⲓⲙ ⲁⲗⲗⲁ ⲛⲧⲁⲓϫⲟⲟⲥ ⲉⲧⲃⲉ ⲡⲙⲏⲏϣⲉ ⲉⲧⲁϩⲉⲣⲁⲧϥ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲛⲧⲟⲕ ⲡⲉ ⲛⲧⲁⲕⲧⲛⲛⲟⲟⲩⲧ
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
ⲙ̅ⲅ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲉϥϫⲉ ⲛⲁⲓ ⲁϥⲁϣⲕⲁⲕ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲥⲙⲏ ϫⲉ ⲗⲁⲍⲁⲣⲉ ⲁⲙⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
ⲙ̅ⲇ̅ⲁϥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϭⲓ ⲡⲉⲛⲧⲁϥⲙⲟⲩ ⲉϥⲙⲏⲣ ⲛⲛⲉϥⲟⲩⲉⲣⲏⲧⲉ ⲙⲛ ⲛⲉϥϭⲓϫ ϩⲛ ϩⲉⲛⲕⲉⲣⲉⲁ ⲁⲩⲱ ⲉⲣⲉⲡⲉϥϩⲟ ⲙⲏⲣ ϩⲛ ⲟⲩⲥⲟⲩⲇⲁⲣⲓⲟⲛ ⲡⲉϫⲉ ⲓⲥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲃⲟⲗϥ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲧⲉⲧⲛⲕⲁⲁϥ ⲛϥⲃⲱⲕ
45 І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
ⲙ̅ⲉ̅ⲟⲩⲙⲏⲏϣⲉ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲉⲛⲧⲁⲩⲉⲓ ϣⲁ ⲙⲁⲣⲓⲁ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲛⲁⲩ ⲉⲡⲉⲛⲧⲁϥⲁⲁϥ ⲁⲩⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲣⲟϥ
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
ⲙ̅ⲋ̅ϩⲟⲓⲛⲉ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ⲁⲩⲃⲱⲕ ϣⲁ ⲛⲉⲫⲁⲣⲓⲥⲁⲓⲟⲥ ⲁⲩⲧⲁⲙⲟⲟⲩ ⲉⲛⲉⲛⲧⲁⲓⲥ ⲁⲁⲩ
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
ⲙ̅ⲍ̅ⲛⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ϭⲉ ⲙⲛ ⲛⲉⲫⲁⲣⲓⲥⲁⲓⲟⲥ ⲁⲩⲥⲱⲟⲩϩ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲙⲡⲥⲩⲛϩⲉⲇⲣⲓⲟⲛ ⲁⲩⲱ ⲡⲉϫⲁⲩ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲛⲛⲁⲁⲁϥ ϫⲉ ⲡⲉⲓⲣⲱⲙⲉ ⲣ ϩⲁϩ ⲙⲙⲁⲓⲛ
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
ⲙ̅ⲏ̅ⲉⲛϣⲁⲕⲁⲁϥ ⲛⲧⲉⲓϩⲉ ⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲛⲁⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲣⲟϥ ⲁⲩⲱ ⲛⲥⲉⲉⲓ ⲛϭⲓ ⲛⲉϩⲣⲱⲙⲁⲓⲟⲥ ⲛⲥⲉϥⲓ ⲛⲧⲟⲟⲧⲛ ⲙⲡⲉⲛⲙⲁ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲛϩⲉⲑⲛⲟⲥ
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
ⲙ̅ⲑ̅ⲟⲩⲁ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲟⲩ ϫⲉ ⲕⲁⲓⲫⲁⲥ ⲉⲡⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲡⲉ ⲛⲧⲉⲣⲟⲙⲡⲉ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲛⲧⲱⲧⲛ ⲛⲧⲉⲧⲛⲥⲟⲟⲩⲛ ⲁⲛ ⲛⲗⲁⲁⲩ
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
ⲛ̅ⲟⲩⲇⲉ ⲛⲧⲉⲧⲛⲗⲟⲅⲓⲍⲉ ⲁⲛ ϫⲉ ⲥⲣⲛⲟϥⲣⲉ ⲛⲁⲛ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲣⲉⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲛⲟⲩⲱⲧ ⲙⲟⲩ ϩⲁ ⲡⲗⲁⲟⲥ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲧⲙⲡϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲧⲏⲣϥ ϩⲉ ⲉⲃⲟⲗ
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
ⲛ̅ⲁ̅ⲛⲧⲁϥϫⲉ ⲡⲁⲓ ⲇⲉ ⲁⲛ ϩⲁⲣⲟϥ ⲙⲙⲁⲩⲁⲁϥ ⲁⲗⲗⲁ ⲉⲡⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲡⲉ ⲛⲧⲉⲣⲟⲙⲡⲉ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁϥⲡⲣⲟⲫⲏⲧⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲛⲉⲣⲉⲓⲥ ⲛⲁⲙⲟⲩ ϩⲁ ⲡϩⲉⲑⲛⲟⲥ
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
ⲛ̅ⲃ̅ⲁⲩⲱ ϩⲁ ⲡϩⲉⲑⲛⲟⲥ ⲁⲛ ⲙⲙⲁⲧⲉ ⲁⲗⲗⲁ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲟⲛ ⲛϣⲏⲣⲉ ⲛⲧⲉ ⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲧϫⲟⲟⲣⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲉϥⲉⲥⲟⲟⲩϩⲟⲩ ⲉⲩⲙⲁ ⲛⲟⲩⲱⲧ
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.
ⲛ̅ⲅ̅ϫⲓⲛ ⲡⲉϩⲟⲟⲩ ϭⲉ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁⲩϫⲓϣⲟϫⲛⲉ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲙⲟⲩⲟⲩⲧ ⲙⲙⲟϥ
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
ⲛ̅ⲇ̅ⲓⲥ ⲇⲉ ⲛⲉϥⲙⲟⲟϣⲉ ϭⲉ ⲁⲛ ⲡⲉ ⲡⲁⲣⲣⲏⲥⲓⲁ ϩⲛ ⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲁⲗⲗⲁ ⲁϥⲃⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲙⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲉⲧⲉⲭⲱⲣⲁ ⲉⲧϩⲏⲛ ⲉⲧⲉⲣⲏⲙⲟⲥ ⲉⲩⲡⲟⲗⲓⲥ ⲉⲩⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟⲥ ϫⲉ ⲉⲫⲣⲁⲓⲙ ⲁϥϣⲱⲡⲉ ⲙⲙⲁⲩ ⲙⲛ ⲛⲉϥⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
ⲛ̅ⲉ̅ⲛⲉϥϩⲏⲛ ⲇⲉ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲡⲉ ⲛϭⲓ ⲡⲡⲁⲥⲭⲁ ⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲙⲏⲏϣⲉ ⲃⲱⲕ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲑⲓⲉⲣⲟⲩⲥⲁⲗⲏⲙ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲉⲭⲱⲣⲁ ϩⲁ ⲑⲏ ⲙⲡⲡⲁⲥⲭⲁ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉⲧⲃⲃⲟⲟⲩ
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
ⲛ̅ⲋ̅ⲛⲉⲩϣⲓⲛⲉ ϭⲉ ⲡⲉ ⲛⲥⲁ ⲓⲥ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ⲛⲛⲉⲩⲉⲣⲏⲩ ⲉⲩⲁϩⲉⲣⲁⲧⲟⲩ ϩⲙ ⲡⲉⲣⲡⲉ ϫⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲥⲛⲇⲟϭⲓ ⲛⲏⲧⲛ ϫⲉ ⲛϥⲛⲏⲩ ⲁⲛ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲡϣⲁ
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
ⲛ̅ⲍ̅ⲛⲁⲣⲭⲓⲉⲣⲉⲩⲥ ⲇⲉ ⲙⲛ ⲛⲉⲫⲁⲣⲓⲥⲁⲓⲟⲥ ⲛⲉⲁⲩϯ ⲛⲟⲩⲉⲛⲧⲟⲗⲏ ⲡⲉ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲣϣⲁ ⲟⲩⲁ ⲉⲓⲙⲉ ϫⲉ ⲉϥⲧⲱⲛ ⲉϥⲉⲧⲁⲙⲟⲟⲩ ϫⲉⲕⲁⲥ ⲉⲩⲉϭⲟⲡϥ