Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Entonces Job respondió:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Ciertamente yo sé que es así. ¿Pero cómo puede un hombre justificarse ante ʼElohim?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Aunque uno quiera disputar con Él, no le podría responder una vez entre 1.000.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Él es sabio de corazón y poderoso en fortaleza. ¿Quién se endureció contra Él y salió ileso?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Arranca las montañas con su furor, y no saben quién las trastornó.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Sacude la tierra de su lugar y estremece sus columnas.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Él manda al sol, y no brilla. Coloca sello a las estrellas.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Él solo extendió el cielo, y camina sobre las olas del mar.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Él hizo la Osa, el Orión, las Pléyades y las secretas cámaras del sur.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Él hace cosas grandiosas, inescrutables, y maravillas incontables.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Ciertamente pasa junto a mí y no lo veo. Si pasa adelante de mí, no lo percibo.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Si Él arrebata, ¿quién lo resistirá? ¿Quién le dirá: Qué haces?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
ʼElohim no reprime su ira. Bajo Él se abaten los que ayudan a los soberbios.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
¡Cuánto menos yo puedo replicarle, al rebuscar palabras frente a Él!
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
A Él yo, aunque sea recto, no me atrevo a responder. Más bien imploro la clemencia de mi Juez.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Si lo invoco, y Él me responde, no podría creer que me oye.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Porque me quebranta con una tormenta y multiplica mis heridas sin causa.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
No me deja recuperar aliento, mas bien me llena de amarguras.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Si apelo a la fuerza, ¡ciertamente Él es poderoso! Y si acudo al juicio, ¿quién lo convocará?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Si me declaro justo, mi boca me condenará. Aunque sea intachable, Él me declarará perverso.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Soy intachable, sin embargo, no me conozco a mí mismo. Desprecio mi vida.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Todo es una misma cosa. Por tanto digo: Él destruye al intachable y al perverso.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Si el azote mata de repente, Él se burla de la desesperación del inocente.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
La tierra es entregada en manos de los perversos. Él cubre los semblantes de sus jueces. Si no es así, ¿entonces, quién?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Mis días son más veloces que un corredor. Huyeron. No vieron el bien.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Se deslizaron como botes de junco, como el águila que se lanza sobre su presa.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Si digo: Olvidaré mi queja, mudaré mi semblante y me alegraré,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
entonces me turban todos mis dolores. Sé que no me tendrás como inocente,
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
y que soy declarado perverso. ¿Para qué entonces me fatigo en vano?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Aunque me lave con agua de nieve, y limpie mis manos con lejía,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
aún me hundirás en el lodo, y mis ropas me repugnarán.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Porque Él no es hombre como yo para que le responda, y vayamos juntos a juicio.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
No hay un árbitro entre nosotros que coloque su mano entre los dos,
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
que quite su vara de sobre mí para que no me espante su terror.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Entonces yo hablaría y no le temería. Pero yo mismo no estoy en esa condición.
