Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Potem je Job odgovoril in rekel:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
»Vem, to je tako res. Toda kako bi človek mogel biti pravičen z Bogom?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Če se hoče pričkati z njim, mu ne more odgovoriti eno od tisočih.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
On je moder v srcu in mogočen v moči; kdo se je utrdil zoper njega in je uspel?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Ki odstranja gore in ne vedo, ki jih prevrača v svoji jezi.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Ki trese zemljo iz njenega kraja in njeni stebri trepetajo.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Ki zapoveduje soncu in ta ne vzhaja in pečati zvezde.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Ki sam razprostira nebo in stopa po valovih morja.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Ki dela Arktur, Orion, Gostosevce in južne sobe.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Ki dela velike stvari neodkrite, da, in čudeže brez števila.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Glej! Hodi poleg mene, jaz pa ga ne vidim; gre tudi naprej, toda jaz ga ne zaznavam.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Glej, odvzema, kdo ga lahko ovira? Kdo mu bo rekel: ›Kaj delaš?‹
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Če Bog ne bo umaknil svoje jeze, se ponosni pomočniki sklonijo pod njim.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Kako mnogo manj bi mu jaz mogel odgovoriti in izbrati svoje besede, da razpravljam z njim?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Kateremu, čeprav bi bil pravičen, vendar ne bi mogel odgovoriti, temveč bi naredil ponižno prošnjo svojemu sodniku.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Če sem klical in mi je odgovoril, vendar ne bi verjel, da je prisluhnil mojemu glasu.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Kajti lomi me z viharjem in brez razloga množi moje rane.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Ne bo mi pustil, da zajamem sapo, temveč me napolnjuje z grenkobo.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Če govorim o moči, glej, on je močan, če pa o sodbi, kdo mi bo določil čas zagovarjanja?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Če jaz sebe opravičim, me bodo moja lastna usta obsodila. Če rečem: ›Jaz sem popoln, ‹ se bo izkazalo, da sem sprevržen.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Čeprav bi bil popoln, vendar ne bi poznal svoje duše; preziral bi svoje življenje.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
To je ena stvar, zato sem rekel to: ›On uničuje popolnega in zlobnega.‹
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Če nadloga nenadoma ubije, se bo posmehoval ob sojenju nedolžnih.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Zemlja je dana v roko zlobnega. On zakriva obličja njenih sodnikov. Če ne, kje in kdo je on?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Torej moji dnevi so hitrejši kakor tekač. Odletijo proč, ničesar dobrega ne vidijo.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Minili so kakor nagle ladje, kakor orel, ki hiti k plenu.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Če rečem: ›Pozabil bom svojo pritožbo, prenehal bom s svojo potrtostjo in se potolažil, ‹
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
se bojim vseh svojih bridkosti, vem, da me ne boš imel za nedolžnega.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Če sem zloben, zakaj se potem trudim zaman?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Če se umijem s snežnico in svoje roke naredim čiste kot še nikoli,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
me boš vendar pahnil v jarek in moja lastna oblačila me bodo prezirala.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Kajti on ni človek, kakor sem jaz, da bi mu odgovoril in bi skupaj prišla na sodbo.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Niti ni tukaj kakršnegakoli razsodnika med nama, da bi lahko svojo roko položil na naju oba.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Naj svojo palico vzame od mene in naj me njegov strah ne straši.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Potem bi govoril in se ga ne bi bal, toda z menoj ni tako.
