Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Йов а луат кувынтул ши а зис:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
„Штиу бине кэ есте аша. Ши кум ар путя омул сэ-шь скоатэ дрептате ынаинтя луй Думнезеу?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Дакэ ар вои сэ се черте ку Ел, дин о мие де лукрурь н-ар путя сэ рэспундэ ла унул сингур.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Але Луй сунт ынцелепчуня ши атотпутерничия: чине И с-ар путя ымпотриви фэрэ сэ фие педепсит?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Ел мутэ деодатэ мунций ши-й рэстоарнэ ын мыния Са.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Згудуе пэмынтул дин темелия луй, де и се клатинэ стылпий.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Порунчеште соарелуй, ши соареле ну май рэсаре; ши цине стелеле суб печетя Луй.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Нумай Ел ынтинде черуриле ши умблэ пе ынэлцимиле мэрий.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Ел а фэкут Урса-Маре, Лучяфэрул де сярэ ши Ралицеле ши стелеле дин цинутуриле де мязэзи.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Ел фаче лукрурь марь ши непэтрунсе, минунь фэрэ нумэр.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Ятэ, Ел трече пе лынгэ мине, ши ну-Л вэд, Се дуче, ши ну-Л зэреск.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Дакэ апукэ Ел, чине-Л ва опри? Чине-Й ва зиче: ‘Че фачь?’
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Думнезеу ну-Шь ынтоарче мыния; суб Ел се плякэ тоць сприжиниторий мындрией.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Ши еу кум сэ-Й рэспунд? Че кувинте сэ алег?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Кяр дакэ аш авя дрептате, ну Й-аш рэспунде. Ну пот декыт сэ мэ рог жудекэторулуй.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Ши кяр дакэ м-ар аскулта кынд Ыл кем, тот н-аш путя креде кэ мь-а аскултат гласул –
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Ел, каре мэ избеште ка ынтр-о фуртунэ, каре ымь ынмулцеште фэрэ причинэ рэниле,
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
каре ну мэ ласэ сэ рэсуфлу, мэ сатурэ де амэрэчуне.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Сэ алерг ла путере? Ел есте атотпутерник. Ла дрептате? Чине мэ ва апэра?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Орькытэ дрептате аш авя, гура мя мэ ва осынди ши орькыт де невиноват аш фи, Ел мэ ва арэта ка виноват.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Невиноват! Сунт, дар ну цин ла вяцэ, ымь диспрецуеск вяца.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Че-мь пасэ ла урма урмей? Кэч ындрэзнеск с-о спун: Ел нимичеште пе чел невиноват ка ши пе чел виноват.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Ши дакэ бичул ар причинуи мэкар ындатэ моартя…! Дар Ел рыде де ынчеркэриле челуй невиноват.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Пэмынтул есте дат пе мыниле челуй нелеӂюит; Ел акоперэ окий жудекэторилор – де ну Ел, апой чине алтул?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Зилеле меле аляргэ май юць декыт ун алергэтор; фуг фэрэ сэ фи вэзут феричиря;
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
трек ка ши корэбииле челе юць, ка вултурул каре се репеде асупра прэзий.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Дакэ зик: ‘Вряу сэ-мь уйт суферинцеле, сэ-мь лас ынтристаря ши сэ фиу войос’,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
сунт ынгрозит де тоате дурериле меле. Штиу кэ ну мэ вей скоате невиноват.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Ши дакэ вой фи жудекат виноват, пентру че сэ мэ май трудеск деӂяба?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Кяр дакэ м-аш спэла ку зэпадэ, кяр дакэ мь-аш курэци мыниле ку лешие,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Ту тот м-ай куфунда ын мочирлэ, де с-ар скырби пынэ ши хайнеле де мине!
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Кэч Ел ну есте ун ом ка мине, ка сэ-Й пот рэспунде ши сэ мерӂем ымпреунэ ла жудекатэ.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Нич ну есте вреун мижлочитор ынтре ной, каре сэ-шь пунэ мына песте ной амындой.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Сэ-Шь трагэ ынсэ варга де дясупра мя ши сэ ну мэ май тулбуре спайма Луй.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Атунч вой ворби ши ну мэ вой теме де Ел. Алтфел, ну сунт стэпын пе мине.
