Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Então Job respondeu, e disse:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Na verdade sei que assim é; porque como se justificaria o homem para com Deus?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Se quizer contender com ele, nem a uma de mil coisas lhe poderá responder.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Ele é sábio de coração, e forte de forças: quem se endureceu contra ele, e teve paz?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Ele é o que transporta as montanhas, sem que o sintam, e o que as transtorna no seu furor.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
O que remove a terra do seu lugar, e as suas colunas estremecem.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
O que fala ao sol, e não sai, e sela as estrelas.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
O que só estende os céus, e anda sobre os altos do mar.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
O que faz a Ursa, o Orion, e o Setestrello, e as recâmaras do sul.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
O que faz coisas grandes, que se não podem esquadrinhar: e maravilhas tais que se não podem contar.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Eis que passa por diante de mim, e não o vejo: e torna a passar perante mim, e não o sinto.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Eis que arrebata; quem lho fará restituir? quem lhe dirá: Que é o que fazes?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Deus não revogará a sua ira: debaixo dele se encurvam os auxiliadores soberbos.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Quanto menos lhe responderia eu! ou escolheria diante dele as minhas palavras!
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
A quem, ainda que eu fosse justo, lhe não responderia: antes ao meu Juiz pediria misericórdia.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Ainda que chamasse, e ele me respondesse, nem por isso creria que desse ouvidos à minha voz.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Porque me quebranta com uma tempestade, e multiplica as minhas chagas sem causa.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Nem me concede o respirar, antes me farta de amarguras.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Quanto às forças, eis que ele é o forte: e, quanto ao juízo, quem me citará com ele?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Se eu me justificar, a minha boca me condenará: se for reto, então me declarará por perverso.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Se for reto, não estimo a minha alma: deprezo a minha vida.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
A coisa é esta; por isso eu digo que ele consome ao reto e ao ímpio.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Matando o açoite de repente, então se ri da prova dos inocentes.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
A terra se entrega na mão do ímpio; ele cobre o rosto dos juízes: se não é ele, quem é logo?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
E os meus dias são mais velozes do que um correio: fugiram, e nunca viram o bem.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Passam como navios veleiros: como águia que se lança à comida.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Se eu disser: Me esquecerei da minha queixa, e mudarei o meu rosto, e tomarei alento;
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Receio todas as minhas dores, porque bem sei que me não terás por inocente.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
E, sendo eu ímpio, por que trabalharei em vão?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Ainda que me lave com água de neve, e purifique as minhas mãos com sabão,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Ainda me submergirás no fosso, e os meus próprios vestidos me abominarão.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Porque ele não é homem, como eu, a quem eu responda, vindo juntamente a juízo.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Não há entre nós árbitro que ponha a mão sobre nós ambos.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Tire ele a sua vara de cima de mim, e não me amedronte o seu terror.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Então falarei, e não o temerei; porque assim não estou comigo.
