Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
I odpowiedział Ijob, a rzekł:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Prawdziwieć wiem, że tak jest; bo jakożby miał być usprawiedliwiony człowiek przed Bogiem?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Jeźliby się z nim chciał spierać, nie odpowie mu z tysiąca na jednę rzecz.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Mądry jest sercem, i mocny siłą; któż użył pokoju, stawiwszy się mu upornie?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
On przenosi góry, a nie wiedzą ludzie, kto je podwraca w gniewie swym.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
On wzrusza ziemię z miejsca swego, a słupy jej trzęsą się.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Gdy on zakaże słońcu, nie wschodzi; i gwiazdy pieczętuje.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
On sam rozpościera niebiosa, i depcze po wałach morskich.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
On sprawił wóz niebieski z gwiazd, Oryjona i Hyjady, i inne gwiazdy skryte na południe.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
On czyni rzeczy wielkie, a niewybadane i dziwne, którym niemasz liczby.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Oto, idzieli mimo mię, nie widzę go; a przychodzili, nie baczę go.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Oto gdy co porwie, któż go przymusi, aby przywrócił? Albo któż mu rzecze: Cóż czynisz?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Gdyby Bóg nie odwrócił gniewu swego, upadliby przed nim pomocnicy hardzi.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Jakoż mu ja tedy odpowiem? Jakie słowa obiorę przeciwko niemu?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Któremu, chociażbym był sprawiedliwym, nie odpowiem; owszem się sędziemu memu upokorzę.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Choćbym go wzywał, a onby mi się ozwał, przecię nie wierzę, aby przypuścił do uszów głos mój:
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Bo mię starł w wichrze, i rozmnożył rany moje bez przyczyny;
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Nie dopuszcza mi odetchnąć, owszem mię nasyca gorzkościami.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Jeźli się udam do mocy, oto on najmocniejszy; a jeźli do sądu, któż mię z nim sprowadzi?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Jeźlibym się usprawiedliwiał, usta moje potępią mię; jeźlibym się doskonałym czynił, tedy mię przewrotnym być pokaże.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Chociażbym był doskonały, przecież ja tego do siebie znać nie będę; ale dam naganę żywotowi memu.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Jedno jest, dla czegom to mówił: że tak doskonałego, jako i niezbożnego on niszczy;
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Jeźli biczem nagle zabija, z pokuszenia niewinnych naśmiewa się;
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Ziemia podana bywa w ręce niezbożnika, oblicze sędziów jej zakrywa. A jeźliż nie on, któż tedy inny jest, co to czyni?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Ale dni moje prędsze były niż poseł; uciekły, a nie widziały nic dobrego.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Przeminęły jako prędkie łodzie, jako orzeł lecący do żeru.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Jeźli rzekę: Zapomnę narzekania mego, zaniecham gniewu swego, a posilę się:
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Tedy się lękam wszystkich boleści moich, widząc, że mię z nich nie wypuścisz.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Jeźlim ja niezbożny, przeczże próżno pracuję?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
A choćbym się umywał wodami śnieżnemi, i oczyściłbym mydłem ręce moje:
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Wszakże w dole zanurzysz mię, i brzydzić się mną będą szaty moje.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Albowiem on nie jest człowiekiem jako ja, abym mu śmiał odpowiedzieć, albo żebym z nim miał iść w prawo.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Bo nie masz między nami rozjemcy, któryby mógł rozwieść sprawę naszę.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Niech tylko zdejmie zemnie rózgę swoję, a strach jego niech mię nie straszy;
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Tedy będę mówił, a nie będę się go bał; bom ja nie jest taki sam u siebie.
