Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
et respondens Iob ait
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
vere scio quod ita sit et quod non iustificetur homo conpositus Deo
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
si voluerit contendere cum eo non poterit ei respondere unum pro mille
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
sapiens corde est et fortis robore quis restitit ei et pacem habuit
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
qui transtulit montes et nescierunt hii quos subvertit in furore suo
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
qui commovet terram de loco suo et columnae eius concutiuntur
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
qui praecipit soli et non oritur et stellas claudit quasi sub signaculo
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
qui extendit caelos solus et graditur super fluctus maris
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
qui facit Arcturum et Oriona et Hyadas et interiora austri
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
qui facit magna et inconprehensibilia et mirabilia quorum non est numerus
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
si venerit ad me non videbo si abierit non intellegam eum
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
si repente interroget quis respondebit ei vel quis dicere potest cur facis
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Deus cuius resistere irae nemo potest et sub quo curvantur qui portant orbem
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
quantus ergo sum ego qui respondeam ei et loquar verbis meis cum eo
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
qui etiam si habuero quippiam iustum non respondebo sed meum iudicem deprecabor
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
et cum invocantem exaudierit me non credo quod audierit vocem meam
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
in turbine enim conteret me et multiplicabit vulnera mea etiam sine causa
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
non concedit requiescere spiritum meum et implet me amaritudinibus
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
si fortitudo quaeritur robustissimus est si aequitas iudicii nemo pro me audet testimonium dicere
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
si iustificare me voluero os meum condemnabit me si innocentem ostendere pravum me conprobabit
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
etiam si simplex fuero hoc ipsum ignorabit anima mea et taedebit me vitae meae
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
unum est quod locutus sum et innocentem et impium ipse consumit
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
si flagellat occidat semel et non de poenis innocentum rideat
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
terra data est in manu impii vultum iudicum eius operit quod si non ille est quis ergo est
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
dies mei velociores fuerunt cursore fugerunt et non viderunt bonum
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
pertransierunt quasi naves poma portantes sicut aquila volans ad escam
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
cum dixero nequaquam ita loquar commuto faciem meam et dolore torqueor
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
verebar omnia opera mea sciens quod non parceres delinquenti
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
si autem et sic impius sum quare frustra laboravi
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
si lotus fuero quasi aquis nivis et fulserint velut mundissimae manus meae
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
tamen sordibus intingues me et abominabuntur me vestimenta mea
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
neque enim viro qui similis mei est respondebo nec qui mecum in iudicio ex aequo possit audiri
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
non est qui utrumque valeat arguere et ponere manum suam in ambobus
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
auferat a me virgam suam et pavor eius non me terreat
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
loquar et non timebo eum neque enim possum metuens respondere
