Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
ヨブこたへて言けるは
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
我まことに其事の然るを知り 人いかでか神の前に義かるべけん
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
よし人は神と辨爭はんとするとも千の一も答ふること能はざるべし
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
神は心慧く力強くましますなり 誰か神に逆ひてその身安からんや
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
彼山を移したまふに山しらず 彼震怒をもて之を飜倒したまふ
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
彼地を震ひてその所を離れしめたまへばその柱ゆるぐ
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
日に命じたまへば日いでず 又星辰を封じたまふ
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
唯かれ獨天を張り海の濤を覆たまふ
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
また北斗參宿昴宿および南方の密室を造りたまふ
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
大なる事を行ひたまふこと測られず奇しき業を爲たまふこと數しれず
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
視よ彼わが前を過たまふ 然るに我これを見ず彼すすみゆき賜ふ然るに我之を曉ず
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
彼奪ひ去賜ふ 誰か能之を沮まん 誰か之に汝何を爲やと言ことを得爲ん
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
神其震怒を息賜はず ラハブを助る者等之が下に屈む
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
然ば我爭か彼に回答を爲ことを得ん 爭われ言を選びて彼と論ふ事をえんや
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
假令われ義かるとも彼に回答をせじ 彼は我を審判く者なれば我彼に哀き求ん
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
假令我彼を呼て彼われに答たまふともわが言を聽いれ賜ひしとは我信ぜざるなり
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
彼は大風をもて我を撃碎き 故なくして我に衆多の傷を負せ
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
我に息をつかさしめず 苦き事をもて我身に充せ賜ふ
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
強き者の力量を言んか 視よ此にあり 審判の事ならんか 誰か我を喚出すことを得爲ん
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
假令われ義かるとも我口われを惡しと爲ん 假令われ完全かるとも尚われを罪ありとせん
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
我は全し 然ども我はわが心を知ず 我生命を賤む
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
皆同一なり 故に我は言ふ神は完全者と惡者とを等しく滅したまふと
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
災禍の俄然に人を誅す如き事あれば彼は辜なき者の苦痛を笑ひ見たまふ
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
世は惡き者の手に交されてあり 彼またその裁判人の面を蔽ひたまふ 若彼ならずば是誰の行爲なるや
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
わが日は驛使よりも迅く 徒に過さりて福祉を見ず
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
其はしること葦舟のごとく 物を攫まんとて飛かける鷲のごとし
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
たとひ我わが愁を忘れ面色を改めて笑ひをらんと思ふとも
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
尚この諸の苦痛のために戰慄くなり 我思ふに汝われを釋し放ちたまはざらん
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
我は罪ありとせらるるなれば何ぞ徒然に勞すべけんや
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
われ雪水をもて身を洗ひ 灰汁をもて手を潔むるとも
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
汝われを汚はしき穴の中に陷いれたまはん 而して我衣も我を厭ふにいたらん
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
神は我のごとく人にあらざれば我かれに答ふべからず 我ら二箇して共に裁判に臨むべからず
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
また我らの間には我ら二箇の上に手を置べき仲保あらず
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
願くは彼その杖を我より取はなし その震怒をもて我を懼れしめたまはざれ
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
然らば我 言語て彼を畏れざらん 其は我みづから斯る者と思はざればなり
