Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Felele pedig Jób, és monda:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Igaz, jól tudom, hogy így van; hogyan is lehetne igaz a halandó ember Istennél?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Ha perelni akarna ő vele, ezer közül egy sem felelhetne meg néki.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Bölcs szívű és hatalmas erejű: ki szegülhetne ellene, hogy épségben maradjon?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
A ki hegyeket mozdít tova, hogy észre se veszik, és megfordítja őket haragjában.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
A ki kirengeti helyéből a földet, úgy hogy oszlopai megrepedeznek.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
A ki szól a napnak és az fel nem kél, és bepecsételi a csillagokat.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
A ki egymaga feszítette ki az egeket, és a tenger hullámain tapos.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
A ki teremtette a gönczölszekeret, a kaszás csillagot és a fiastyúkot és a délnek titkos tárait.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
A ki nagy dolgokat cselekszik megfoghatatlanul, és csudákat megszámlálhatatlanul.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Ímé, elvonul mellettem, de nem látom, átmegy előttem, de nem veszem észre.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Ímé, ha elragad valamit, ki akadályozza meg; ki mondhatja néki: Mit cselekszel?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Ha az Isten el nem fordítja az ő haragját, alatta meghajolnak Ráháb czinkosai is.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Hogyan felelhetnék hát én meg ő néki, és lelhetnék vele szemben szavakat?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
A ki, ha szinte igazam volna, sem felelhetnék néki; kegyelemért könyörögnék ítélő birámhoz.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Ha segítségül hívnám és felelne is nékem, még sem hinném, hogy szavamat fülébe vevé;
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
A ki forgószélben rohan meg engem, és ok nélkül megsokasítja sebeimet.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Nem hagyna még lélekzetet se vennem, hanem keserűséggel lakatna jól.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Ha erőre kerülne a dolog? Ímé, ő igen erős; és ha ítéletre? Ki tűzne ki én nékem napot?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Ha igaznak mondanám magamat, a szájam kárhoztatna engem; ha ártatlannak: bűnössé tenne engemet.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Ártatlan vagyok, nem törődöm lelkemmel, útálom az életemet.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Mindegy ez! Azért azt mondom: elveszít ő ártatlant és gonoszt!
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Ha ostorával hirtelen megöl, neveti a bűntelenek megpróbáltatását.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
A föld a gonosz kezébe adatik, a ki az ő biráinak arczát elfedezi. Nem így van? Kicsoda hát ő?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Napjaim gyorsabbak valának a kengyelfutónál: elfutának, nem láttak semmi jót.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Ellebbentek, mint a gyorsan járó hajók, miként zsákmányára csap a keselyű.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Ha azt mondom: Nosza elfelejtem panaszomat, felhagyok haragoskodásommal és vidám leszek:
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Megborzadok az én mindenféle fájdalmamtól; tudom, hogy nem találsz bűntelennek engem.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Rossz ember vagyok én! Minek fáraszszam hát magamat hiába?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Ha hóvízzel mosakodom is meg, ha szappannal mosom is meg kezeimet:
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Akkor is a posványba mártanál engem és az én ruháim is útálnának engem.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Mert nem ember ő, mint én, hogy néki megfelelhetnék, és együtt pörbe állanánk.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Nincs is közöttünk igazlátó, a ki kezét közbe vethesse kettőnk között!
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Venné csak el rólam az ő veszszejét, és az ő rettentésével ne rettegtetne engem:
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Akkor szólanék és nem félnék tőle: mert nem így vagyok én magammal!
