Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Da antwortete Hiob und sprach:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Wahrhaftig, ich weiß, daß dem so ist; und wie kann der schwache Mensch rechten mit dem starken Gott!
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Wollte er mit Ihm rechten, so könnte er Ihm auf tausend nicht eins beantworten.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Er ist weisen Herzens und von ungebrochener Kraft; wer hat ihm je getrotzt und es durchgesetzt?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Er verrückt Berge, und man merkt es nicht, daß er sie in seinem Zorn umgekehrt hat.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Er bewegt die Erde von ihrem Ort, daß ihre Säulen zittern.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Er gebietet der Sonne, so geht sie nicht auf; er legt die Sterne unter Siegel.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Er allein spannt den Himmel aus und tritt auf Meereswogen daher.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Er macht den Bären, den Orion und das Siebengestirn, samt den Kammern des Südens.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Er tut große Dinge, die unerforschlich sind, Wunder ohne Zahl.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Siehe, er geht an mir vorüber, und ich sehe ihn nicht; er fährt vorbei, und ich gewahre ihn nicht.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Er rafft dahin, wer hindert ihn? Wer ruft ihm zu: Was machst du da?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Gott unterdrückt nicht seinen Zorn; Rahabs Helfer beugen sich unter ihn.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Wie sollte ich ihm denn antworten und Worte finden, um mit ihm zu reden?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Auch wenn ich im Recht wäre, dürfte ich ihm nicht entgegnen; ich müßte meinen Richter um Gnade anflehen.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Wenn ich rufe, wird er mir antworten? Ich glaube nicht, daß er meine Stimme hört;
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
denn im Sturm hat er mich zerschlagen und mir ohne Ursache viele Wunden zugefügt.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Er läßt mich nicht einmal Atem holen, sondern sättigt mich mit Bitterkeit.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Kommt's auf die Kraft an, siehe, so ist er stark; wenn aber aufs Recht, wer ladet mich dann vor?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Wenn ich schon im Recht bin, so wird mich doch mein Mund verdammen, und bin ich auch unschuldig, so kommt es doch verkehrt heraus.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Ich bin unschuldig, bin unbesorgt um meine Seele; ich verachte das Leben!
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Darum sage ich: Es ist einerlei; Fromme und Gottlose bringt er gleicherweise um!
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Wenn die Geißel plötzlich tötet, so lacht er der Prüfung der Unschuldigen.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Die Erde ist in die Gewalt des Frevlers gegeben; das Angesicht ihrer Richter verhüllt er; wenn nicht er, wer tut es denn?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Meine Tage eilen schneller dahin als ein Läufer; sie sind entflohen und haben nichts Gutes gesehen;
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
sie sind vorbeigefahren wie Rohrschiffe, wie ein Adler, der sich auf Beute stürzt.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Wenn ich denke: Ich will meiner Klage vergessen, meine Miene ändern und heiter dreinschauen,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
so muß ich meine vielen Schmerzen fürchten; denn ich weiß, daß du mich nicht lossprechen wirst!
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Soll ich denn schuldig sein, was mühe ich mich vergeblich ab?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Wüsche ich mich auch mit Schnee und reinigte meine Hände mit Lauge,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
so würdest du mich doch in die Grube tauchen, daß ich meine Kleider nicht mehr anziehen dürfte!
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Denn er ist nicht ein Mann wie ich, daß ich ihm antworten könnte, daß wir miteinander vor Gericht gingen;
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
es ist auch kein Schiedsrichter zwischen uns, der seine Hand auf uns beide legen könnte.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Er nehme aber seine Rute von mir, und sein Schrecken überfalle mich nicht,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
so will ich reden und ihn nicht fürchten; denn nicht also steht es in mir selbst.
