Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Et, répondant, Job dit:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Assurément, je vois qu’il en est ainsi, et qu’un homme comparé à Dieu n’est pas trouvé juste.
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
S’il veut disputer avec lui, il ne pourra répondre une chose sur mille.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Dieu est sage de cœur et puissant en force: qui lui a résisté, et a eu la paix?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
C’est lui qui a transporté des montagnes, et ceux qu’il a renversés dans sa fureur ne s’en sont pas aperçus.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
C’est lui qui remue la terre de sa place, et fait que ses colonnes sont renversées.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
C’est lui qui commande au soleil, et le soleil ne se lève pas; et qui renferme les étoiles comme sous un sceau.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
C’est lui qui seul étend les cieux, et qui marche sur les flots de la mer.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
C’est lui qui a fait Arcturus, Orion, les Hyades et les astres cachés du midi.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
C’est lui qui fait des choses grandes, incompréhensibles et admirables qui sont sans nombre.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
S’il vient à moi, je ne le verrai pas: s’il s’en va, je ne m’en apercevrai pas.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
S’il interroge soudain, qui lui répondra? ou qui peut dire: Pourquoi faites-vous ainsi?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
C’est Dieu à la colère duquel personne ne peut résister, et sous qui se courbent ceux qui portent l’univers.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Combien grand suis-je donc moi, pour que je lui réponde et que je lui parle avec mes propres paroles?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Quand j’aurais en moi quel que justice, je ne répondrais rien, mais j’implorerais mon juge.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Lors même qu’il m’aurait exaucé, quand je l’invoquais, je ne croirais pas qu’il eût entendu ma voix.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Car il me brisera dans un tourbillon, et il multipliera mes plaies même sans raison.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Il ne permet pas que mon esprit se repose, et il me remplit d’amertumes.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Si j’ai recours à la force, il est très puissant; si à l’équité d’un jugement, personne n’ose rendre témoignage pour moi.
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Si je veux me justifier, ma propre bouche me condamnera; si je me montre innocent, il prouvera que je suis pervers.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Quand je serais juste, mon âme l’ignorerait même, et j’aurais du dégoût pour ma vie.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Je n’ai dit qu’une seule chose, c’est que Dieu détruit et l’innocent et l’impie.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
S’il frappe, qu’il tue tout d’un coup, et qu’il ne se rie pas des peines des innocents.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
La terre a été livrée aux mains de l’impie; il voile le visage de ses juges; que si ce n’est pas lui, qui est-ce donc?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Mes jours ont été plus rapides qu’un coureur: ils ont fui et n’ont pas vu de bonheur.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Ils ont passé comme des vaisseaux qui portent des fruits, comme un aigle qui vole vers sa pâture.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Lorsque je dis: Je ne parlerai plus ainsi, je change de visage, et je suis tourmenté par la douleur.
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Je redoutais toutes mes œuvres, sachant que vous ne me pardonneriez pas, si je péchais.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Et si après cela je suis impie, pourquoi ai-je travaillé en vain?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Si j’avais été lavé comme dans de l’eau de neige, et si mes mains brillaient comme étant très nettes,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Vous me plongeriez néanmoins dans la fange, et mes vêtements auraient horreur de moi.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Car je ne répondrai pas à un homme qui est semblable à moi, et qui peut être entendu en jugement avec moi et à l’égal de moi.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Il n’y a personne qui puisse nous reprendre l’un et l’autre, et mettre sa main entre les deux.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Qu’il retire de moi sa verge, et que sa terreur ne m’épouvante point.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Je parlerai et ne le craindrai pas; car, effrayé, je ne puis répondre.
