Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Et Job prit la parole, et dit:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Certainement, je sais qu'il en est ainsi; et comment l'homme serait-il juste devant Dieu?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
S'il veut plaider avec lui, il ne lui répondra pas une fois sur mille.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Il est habile en son intelligence, et puissant en sa force: qui lui a résisté et s'en est bien trouvé?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Il transporte les montagnes, et elles ne le savent pas; il les bouleverse en sa fureur;
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Il fait trembler la terre sur sa base, et ses colonnes sont ébranlées.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Il parle au soleil, et le soleil ne se lève pas; et il met un sceau sur les étoiles.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Seul, il étend les cieux, et il marche sur les hauteurs de la mer.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Il a créé la grande Ourse, l'Orion, et la Pléiade, et les régions cachées du midi.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Il fait de grandes choses qu'on ne peut sonder, de merveilleuses choses qu'on ne peut compter.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Voici, il passe près de moi, et je ne le vois pas; il passe encore, et je ne l'aperçois pas.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
S'il ravit, qui le lui fera rendre? Qui lui dira: Que fais-tu?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Dieu ne revient pas sur sa colère; sous lui sont abattus les plus puissants rebelles.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Combien moins lui pourrais-je répondre, moi, et choisir mes paroles pour lui parler!
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Quand j'aurais raison, je ne lui répondrais pas; je demanderais grâce à mon juge!
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Si je le citais, et qu'il me répondît, je ne croirais pas qu'il voulût écouter ma voix,
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Lui qui fond sur moi dans une tempête, et qui multiplie mes plaies sans motif.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Il ne me permet point de reprendre haleine; il me rassasie d'amertume.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
S'il est question de force, il dit: “Me voilà! “S'il est question de droit: “Qui m'assigne? “
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Quand même je serais juste, ma bouche me condamnerait; je serais innocent, qu'elle me déclarerait coupable.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Je suis innocent. Je ne me soucie pas de vivre, je ne fais aucun cas de ma vie.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Tout se vaut! C'est pourquoi j'ai dit: Il détruit l'innocent comme l'impie.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Quand un fléau soudain répand la mort, il se rit des épreuves des innocents.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
La terre est livrée aux mains des méchants; il couvre les yeux de ceux qui la jugent. Si ce n'est lui, qui est-ce donc
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Mes jours ont été plus légers qu'un courrier; ils se sont enfuis, sans voir le bonheur;
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Ils ont glissé comme des barques de roseaux, comme l'aigle qui fond sur sa proie.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Si je dis: Je veux oublier ma plainte, quitter mon air triste, et reprendre ma sérénité,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Je suis effrayé de toutes mes douleurs: je sais que tu ne me jugeras pas innocent.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Moi, je suis condamné, pourquoi me fatiguer en vain?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Quand je me laverais dans la neige, quand je purifierais mes mains dans la potasse,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Tu me plongerais dans le fossé, et mes vêtements m'auraient en horreur.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Car il n'est pas un homme comme moi pour que je lui réponde, pour que nous allions ensemble en justice.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Il n'y a pas d'arbitre entre nous, qui pose sa main sur nous deux.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Qu'il ôte sa verge de dessus moi, et que ses terreurs ne me troublent plus!
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Alors je lui parlerai sans crainte; car, dans l'état où je me trouve, je ne suis plus à moi.
