Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Alors Job répondit,
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
« Je sais en vérité qu'il en est ainsi, mais comment l'homme peut-il être juste avec Dieu?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
S'il lui plaît de contester avec lui, il ne peut pas lui répondre une fois sur mille.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Dieu est sage de cœur et puissant de force. Qui s'est endurci contre lui et a prospéré?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Il enlève les montagnes, et ils ne le savent pas, quand il les renverse dans sa colère.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Il secoue la terre de sa place. Ses piliers tremblent.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Il commande au soleil et il ne se lève pas, et scelle les étoiles.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Lui seul étend les cieux, et marche sur les vagues de la mer.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Il crée l'Ours, Orion et les Pléiades, et les chambres du sud.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Il fait de grandes choses qu'on ne peut pas savoir; oui, des choses merveilleuses sans nombre.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Voici qu'il passe à côté de moi, et je ne le vois pas. Il passe aussi, mais je ne le perçois pas.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Voici qu'il arrache. Qui peut l'en empêcher? Qui lui demandera: « Que fais-tu?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
« Dieu ne retire pas sa colère. Les aides de Rahab s'abaissent sous lui.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
A plus forte raison lui répondrai-je, et choisir mes mots pour argumenter avec lui?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Même si j'étais juste, je n'ai pas voulu lui répondre. Je ferais des supplications à mon juge.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Si j'avais appelé, et qu'il m'ait répondu, pourtant je ne croirais pas qu'il ait écouté ma voix.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Car il me brise par une tempête, et multiplie mes blessures sans raison.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Il ne me permettra pas de reprendre mon souffle, mais me remplit d'amertume.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Si c'est une question de force, voici qu'il est puissant! S'il s'agit de justice, « Qui, dit-il, me convoquera?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Bien que je sois juste, ma propre bouche me condamne. Bien que je sois irréprochable, cela prouvera ma perversité.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Je suis irréprochable. Je ne me respecte pas. Je méprise ma vie.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
« C'est la même chose. C'est pourquoi je dis qu'il détruit les irréprochables et les méchants.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Si le fléau tue soudainement, il se moquera du procès des innocents.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
La terre est livrée entre les mains des méchants. Il couvre les visages de ses juges. Si ce n'est pas lui, alors qui est-ce?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
« Maintenant mes jours sont plus rapides qu'un coureur. Ils s'enfuient. Ils ne voient pas le bien.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Ils ont disparu comme les navires rapides, comme l'aigle qui se jette sur sa proie.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Si je dis: « J'oublierai ma plainte », J'enlèverai mon visage triste, et je me réjouirai,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
J'ai peur de tous mes chagrins. Je sais que vous ne me tiendrez pas pour innocent.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Je serai condamné. Alors pourquoi je travaille en vain?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Si je me lave avec de la neige, et je nettoie mes mains avec de la soude,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
pourtant tu me plongeras dans le fossé. Mes propres vêtements me feront horreur.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Car il n'est pas un homme, comme moi, pour que je lui réponde, que nous devrions nous réunir pour juger.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Il n'y a pas d'arbitre entre nous, qui pourrait poser sa main sur nous deux.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Qu'il éloigne de moi son bâton. Que sa terreur ne me fasse pas peur;
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
alors je parlerais, et je ne le craindrais pas, car je ne le suis pas en moi-même.
