Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Job vastasi ja sanoi:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
"Totisesti minä tiedän, että niin on; kuinka voisi ihminen olla oikeassa Jumalaa vastaan!
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Jos ihminen tahtoisi riidellä hänen kanssaan, ei hän voisi vastata hänelle yhteen tuhannesta.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Hän on viisas mieleltään ja väkevä voimaltaan kuka on niskoitellut häntä vastaan ja jäänyt rankaisematta?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Hän siirtää vuoret äkkiarvaamatta, hän kukistaa ne vihassansa;
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
hän järkyttää maan paikaltaan, ja sen patsaat vapisevat;
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
hän kieltää aurinkoa, ja se ei nouse, ja hän lukitsee tähdet sinetillään;
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
hän yksinänsä levittää taivaat ja tallaa meren kuohun kukkuloita;
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
hän loi Seulaset ja Kalevanmiekan, Otavan ja eteläiset tähtitarhat;
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
hän tekee suuria, tutkimattomia tekoja, ihmeitä ilman määrää.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Katso, hän käy ohitseni, enkä minä häntä näe; hän liitää ohi, enkä minä häntä huomaa.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Katso, hän tempaa saaliinsa, kuka voi häntä estää, kuka sanoa hänelle: 'Mitä sinä teet?'
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Jumala ei taltu vihastansa; hänen allensa vaipuvat Rahabin auttajat.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Minäkö sitten voisin vastata hänelle, valita sanojani häntä vastaan?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Vaikka oikeassakin olisin, en saisi vastatuksi; minun täytyisi tuomariltani armoa anoa.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Jos minä huutaisin ja hän minulle vastaisikin, en usko, että hän ottaisi korviinsa huutoani,
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
hän, joka ajaa minua takaa myrskytuulessa ja lisää haavojeni lukua syyttömästi,
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
joka ei anna minun vetää henkeäni, vaan täyttää minut katkeralla tuskalla.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Jos väkevän voimaa kysytään, niin hän sanoo: 'Tässä olen!' mutta jos oikeutta, niin: 'Kuka vetää minut tilille?'
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Vaikka olisin oikeassa, niin oma suuni tuomitsisi minut syylliseksi; vaikka olisin syytön, niin hän kuitenkin minut vääräksi tekisi.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Syytön minä olen. En välitä hengestäni, elämäni on minulle halpa.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Yhdentekevää kaikki; sentähden minä sanon: hän lopettaa niin syyttömän kuin syyllisenkin.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Jos ruoska äkkiä surmaa, niin hän pilkkaa viattomain epätoivoa.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Maa on jätetty jumalattoman valtaan, hän peittää sen tuomarien kasvot-ellei hän, kuka sitten?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Minun päiväni rientävät juoksijata nopeammin, pakenevat onnea näkemättä,
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
ne kiitävät pois niinkuin ruokovenheet, niinkuin kotka, joka iskee saaliiseen.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Jos ajattelen: tahdon unhottaa tuskani, muuttaa muotoni ja ilostua,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
niin minä kauhistun kaikkia kipujani, tiedän, ettet julista minua viattomaksi.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Syyllisenä täytyy minun olla; miksi turhaan itseäni vaivaan?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Jos vaikka lumessa peseytyisin ja puhdistaisin käteni lipeällä,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
silloinkin sinä upottaisit minut likakuoppaan, niin että omat vaatteeni minua inhoisivat.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Sillä ei ole hän ihminen niinkuin minä, voidakseni vastata hänelle ja käydäksemme oikeutta keskenämme.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Ei ole meillä riidanratkaisijaa, joka laskisi kätensä meidän molempien päälle
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
ja ottaisi hänen vitsansa pois minun päältäni, niin ettei hänen kauhunsa peljättäisi minua;
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
silloin minä puhuisin enkä häntä pelkäisi, sillä ei ole mitään sellaista tunnollani."
