Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Job vastasi ja sanoi:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Minä kyllä sen tiedän, että niin on, ettei ihminen taida hurskas olla Jumalan edessä.
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Jos hän tahtois riidellä hänen kanssansa, ei hän taitais vastata häntä yhtä tuhanteen.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Hän on viisas ja voimallinen: kenenkä siitä on hyvää ollut, kuin häntä vastaan on itsensä asettanut?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Hän siirtää vuoret ennenkuin he sen ymmärtävät, jotka hän vihassansa kukistaa.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Hän liikuttaa maan siastansa, niin että sen patsaat vapisevat.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Hän puhuu auringolle, niin ei se nouse; ja hän lukitsee tähdet.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Hän yksin levittää taivaat, ja käy meren aaltoin päällä.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Hän tekee Otavan ja Kointähden, Seulaiset ja ne tähdet etelään päin.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Hän tekee suuria töitä, joita ei taideta tutkia, ja epälukuisia ihmeitä.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Katso, hän käy minun ohitseni ennenkuin minä sen havaitsen, ja menee pois ennenkuin minä sen ymmärrän.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Katso, jos hän menee äkisti, kuka noutaa hänen jälleen? kuka sanoo hänelle: mitäs teet?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Hän on Jumala, hänen vihaansa ei yksikään aseta; hänen allensa pitää itsensä kumartaman ylpiätkin herrat.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Kuinka minun pitäisi häntä vastaaman, ja löytämän sanoja häntä vastaan?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Ehkä minulla vielä oikeus olis, niin en kuitenkaan taida minä häntä vastata; vaan täytyis oikeudessa rukoilla.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Ja ehkä minä vielä häntä avuksihuutaisin, ja hän kuulis minua, niin en minä uskoisi, että hän kuultelis minun ääntäni;
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Sillä hän hän runtelee minun tuulispäällä, ja enentää minun haavani ilman syytä.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Ei hän anna minun henkeni virota, vaan täyttää minun murheella.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Jos joku tahtoo voimaa, katso, hän on voimallinen; jos joku tahtoo oikeutta, kuka todistaa minun kanssani?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Jos minä sanoisin: minä olen oikia, niin minun suuni kuitenkin tuomitsee minun: eli minä olen vakaa, niin hän kuitenkin tekee minun pahaksi.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Ehkä minä vielä vakaa olisin, niin en minä kuitenkaan tunne itsiäni; vaan minä suutun eIämääni.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Se on se ainoa minkä minä sanonut olen, hän kadottaa hyvän ja jumalattoman.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Kuin hän rupee lyömään, niin hän tappaa äkisti, ja pilkkaa viattomain kiusausta.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Maa annetaan jumalattoman käsiin, hän peittää sen tuomarien kasvot: ellei se niin ole, kuinka se myös toisin on?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Minun päiväni ovat olleet nopiammat kuin juoksia: ne ovat paenneet, ja ei mitään hyvää nähneet.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Ne ovat pois menneet kuin joutuva haaksi, kuin kotka lentää rualle.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Koska minä ajattelen: minä unhotan valitukseni, ja muutan kasvoni ja virvoitan minuni:
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Niin minä pelkään kaikkia minun kipujani, tietäen, ettes anna minun olla viatoinna.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Jos olen jumalatoin, miksi minä nyt itsiäni hukkaan vaivaan?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Vaikka minä pesisin itseni lumivedessä ja puhdistaisin käteni saippualla,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Niin sinä kuitenkin pistäisit minun lokaan; ja minun vaatteeni olisivat minulle kauhistukseksi.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Sillä ei hän ole minun vertaiseni, jota minä vastata taidan, että me ynnä tulisimme oikeuden eteen.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Ei ole joka meitä eroittaa, joka laskis kätensä meidän kahden välillemme.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Hän ottakoon vitsansa pois minusta, ja älköön hänen hirmuisuutensa peljättäkö minua;
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Että minä puhuisin ja en pelkäisi häntä; sillä en minä mitään kanssani tiedä.
