Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Job answered and said:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Of a truth, I know that it is so: For how can man be just before God?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
If he choose to contend with him, He cannot answer him to one charge of a thousand.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
He is excellent in wisdom, mighty in strength: Who hath hardened himself against him, and prospered?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
He removeth the mountains, and they know it not; He overturneth them in his anger.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
He shaketh the earth out of her place, And the pillars thereof tremble.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
He commandeth the sun, and it riseth not, And he sealeth up the stars.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
He alone spreadeth out the heavens, And walketh upon the high waves of the sea.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
He made the Bear, Orion, and the Pleiades, And the secret chambers of the South.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
He doeth great things past finding out, Yea, wonderful things without number.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Lo! he goeth by me, but I see him not; He passeth along, but I do not perceive him.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Lo! he seizeth, and who can hinder him? Who will say to him, What doest thou?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
God will not turn away his anger; The proud helpers are brought low before him.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
How much less shall I answer him, And choose out words to contend with him?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Though I were innocent, I would not answer him; I would cast myself on the mercy of my judge.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Should I call, and he make answer to me, I could not believe that he listened to my voice, —
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
He who falleth upon me with a tempest, And multiplieth my wounds without cause!
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Who will not suffer me to take my breath, But filleth me with bitterness!
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
If I look to strength, “Lo! here am I!” [[saith he, ]] If to justice, “Who shall summon me to trial?”
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Though I were upright, yet must my own mouth condemn me; Though I were innocent, He would prove me perverse.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Though I were innocent, I would not care for myself; I would despise my life.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
It is all one; therefore I will affirm, He destroyeth the righteous and the wicked alike.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
When the scourge bringeth sudden destruction, He laugheth at the sufferings of the innocent.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
The earth is given into the hands of the wicked; He covereth the face of the judges thereof; If it be not He, who is it?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
My days have been swifter than a courier; They have fled away; they have seen no good.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
They have gone by like the reed-skiffs; Like the eagle, darting upon his prey.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
If I say, I will forget my lamentation, I will change my countenance, and take courage,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Still am I in dread of the multitude of my sorrows; For I know that thou wilt not hold me innocent.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
I shall be found guilty; Why then should I labor in vain?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
If I wash myself in snow, And cleanse my hands with lye,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Still wilt thou plunge me into the pit, So that my own clothes will abhor me.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
For He is not a man, as I am, that I may contend with him, And that we may go together into judgment;
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
There is no umpire between us, Who may lay his hand upon us both.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Let him take from me his rod, And not dismay me with his terrors,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Then I will speak, and not be afraid of him: For I am not so at heart.
