Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
And Job answers and says:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
“Truly I have known that [it is] so, But how is man righteous with God?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
If he delights to strive with Him—He does not answer him one of a thousand.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Wise in heart and strong in power—Who has hardened toward Him and is at peace?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Who is removing mountains, And they have not known, Who has overturned them in His anger.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Who is shaking earth from its place, And its pillars move themselves.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Who is commanding to the sun, and it does not rise, And the stars He seals up.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Stretching out the heavens by Himself, And treading on the heights of the sea,
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Making the Great Bear, Orion, and the Pleiades, And the inner chambers of the south.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Doing great things until there is no searching, And wonderful, until there is no numbering.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Behold, He goes over by me, and I do not see, And He passes on, and I do not attend to it.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Behold, He snatches away, who brings it back? Who says to Him, What [are] You doing?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
God does not turn back His anger, Proud helpers have bowed under Him.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
How much less do I answer Him? Choose out my words with Him?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Whom, though I were righteous, I do not answer, For my judgment I make supplication.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Though I had called and He answers me, I do not believe that He gives ear [to] my voice.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Because He bruises me with a storm, And has multiplied my wounds for nothing.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
He does not permit me to refresh my spirit, But fills me with bitter things.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
If of power, behold, the Strong One; And if of judgment—who convenes me?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
If I am righteous, my mouth declares me wicked; [If] I am perfect, it declares me perverse.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
I am perfect; I do not know my soul, I despise my life.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
It is the same thing, therefore I said, He is consuming the perfect and the wicked.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
If a scourge puts to death suddenly, He laughs at the trial of the innocent.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Earth has been given Into the hand of the wicked. He covers the faces of her judges, If not—where, who [is] he?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
My days have been swifter than a runner, They have fled, they have not seen good,
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
They have passed on with ships of reed, As an eagle darts on food.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Though I say, I forget my talking, I forsake my corner, and I brighten up!
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
I have been afraid of all my griefs, I have known that You do not acquit me.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
I become wicked; why [is] this? I labor [in] vain.
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
If I have washed myself with snow-water, And purified my hands with soap,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Then You dip me in corruption, And my garments have detested me.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
But if a man like myself—I answer Him, We come together into judgment.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
If there were a mediator between us, He places his hand on us both.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
He turns aside His rod from off me, And His terror does not make me afraid,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
I speak, and do not fear Him, but I am not right with myself.”
