Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Iob answered, and sayd,
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
I knowe verily that it is so: for howe should man compared vnto God, be iustified?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
If I would dispute with him, hee could not answere him one thing of a thousand.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
He is wise in heart, and mighty in strength: who hath bene fierce against him and hath prospered?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
He remoueth the mountaines, and they feele not when he ouerthroweth them in his wrath.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Hee remooueth the earth out of her place, that the pillars thereof doe shake.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
He commandeth the sunne, and it riseth not: hee closeth vp the starres, as vnder a signet.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Hee himselfe alone spreadeth out the heauens, and walketh vpon the height of the sea.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
He maketh the starres Arcturus, Orion, and Pleiades, and the climates of the South.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
He doeth great things, and vnsearcheable: yea, marueilous things without nomber.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Lo, when he goeth by me, I see him not: and when he passeth by, I perceiue him not.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Behold, when he taketh a pray, who can make him to restore it? who shall say vnto him, What doest thou?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
God will not withdrawe his anger, and the most mightie helpes doe stoupe vnder him.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Howe much lesse shall I answere him? or howe should I finde out my words with him?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
For though I were iust, yet could I not answere, but I would make supplication to my Iudge.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
If I cry, and he answere me, yet woulde I not beleeue, that he heard my voyce.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
For he destroyeth mee with a tempest, and woundeth me without cause.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
He wil not suffer me to take my breath, but filleth me with bitternesse.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
If we speake of strength, behold, he is strog: if we speake of iudgement, who shall bring me in to pleade?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
If I woulde iustifie my selfe, mine owne mouth shall condemne mee: if I would be perfite, he shall iudge me wicked.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Though I were perfite, yet I knowe not my soule: therefore abhorre I my life.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
This is one point: therefore I said, Hee destroyeth the perfite and the wicked.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
If the scourge should suddenly slay, should God laugh at the punishment of the innocent?
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
The earth is giuen into the hand of ye wicked: he couereth the faces of the iudges therof: if not, where is he? or who is he?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
My dayes haue bene more swift then a post: they haue fled, and haue seene no good thing.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
They are passed as with the most swift ships, and as the eagle that flyeth to the pray.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
If I say, I wil forget my complaynt, I will cease from my wrath, and comfort mee,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Then I am afrayd of all my sorowes, knowing that thou wilt not iudge me innocent.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
If I be wicked, why labour I thus in vaine?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
If I wash my selfe with snowe water, and purge mine hands most cleane,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Yet shalt thou plunge mee in the pit, and mine owne clothes shall make me filthie.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
For he is not a man as I am, that I shoulde answere him, if we come together to iudgement.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Neyther is there any vmpire that might lay his hand vpon vs both.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Let him take his rod away from me, and let not his feare astonish me:
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Then will I speake, and feare him not: but because I am not so, I holde me still.
