< Йов 9 >

1 А Йов відповів та й сказав:
Saa tog Job til Orde og svarede:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Jeg ved forvist, at saaledes er det, hvad Ret har en dødelig over for Gud?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Vilde Gud gaa i Rette med ham, kan han ikke svare paa et af tusind!
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Viis af Hjerte og vældig i Kraft hvo trodsede ham og slap vel derfra?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Han flytter Bjerge saa let som intet, vælter dem om i sin Vrede,
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
ryster Jorden ud af dens Fuger, saa dens Grundstøtter bæver;
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
han taler til Solen, saa skinner den ikke, for Stjernerne sætter han Segl,
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
han udspænder Himlen ene, skrider hen over Havets Kamme,
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
han skabte Bjørnen, Orion, Syvstjernen og Sydens Kamre,
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
han øver ufattelig Vælde og Undere uden Tal!
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Gaar han forbi mig, ser jeg ham ikke, farer han hen, jeg mærker ham ikke;
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
røver han, hvem mon der hindrer ham i det? Hvo siger til ham: »Hvad gør du?«
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Gud lægger ikke Baand paa sin Vrede, Rahabs Hjælpere bøjed sig under ham;
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
hvor kan jeg da give ham Svar og rettelig føje min Tale for ham!
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Har jeg end Ret, jeg kan dog ej svare, maa bede min Dommer om Naade!
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Nævned jeg ham, han svared mig ikke, han hørte, tror jeg, ikke min Røst,
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
han, som river mig bort i Stormen, giver mig Saar paa Saar uden Grund,
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
ikke lader mig drage Aande, men lader mig mættes med beske Ting.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Gælder det Kæmpekraft, melder han sig! Gælder det Ret, hvo stævner ham da!
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Har jeg end Ret, maa min Mund dog fælde mig, er jeg end skyldfri, han gør mig dog vrang!
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Skyldfri er jeg, ser bort fra min Sjæl og agter mit Liv for intet!
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Lige meget; jeg paastaar derfor: Skyldfri og skyldig gør han til intet!
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Naar Svøben kommer med Død i et Nu, saa spotter han skyldfries Hjertekval;
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Jorden gav han i gudløses Haand, hylder dens Dommeres Øjne til, hvem ellers, om ikke han?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Raskere end Løberen fløj mine Dage, de svandt og saa ikke Lykke,
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
gled hen som Baade af Siv, som en Ørn, der slaar ned paa Bytte.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Dersom jeg siger: »Mit Suk vil jeg glemme, glatte mit Ansigt og være glad, «
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
maa jeg dog grue for al min Smerte, jeg ved, du kender mig ikke fri.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Jeg skal nu engang være skyldig, hvorfor da slide til ingen Nytte?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Toed jeg mig i Sne og tvætted i Lud mine Hænder,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
du dypped mig dog i Pølen, saa Klæderne væmmedes ved mig.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Thi du er ikke en Mand som jeg, saa jeg kunde svare, saa vi kunde gaa for Retten sammen;
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
vi savner en Voldgiftsmand til at lægge sin Haand paa os begge!
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Fried han mig for sin Stok, og skræmmed hans Rædsler mig ikke,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
da talte jeg uden at frygte ham, thi min Dom om mig selv er en anden!

< Йов 9 >