Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Odpověděv pak Job, řekl:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
I ovšem vím, žeť tak jest; nebo jak by mohl člověk spravedliv býti před Bohem silným?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
A chtěl-li by se hádati s ním, nemohl by jemu odpovědíti ani na jedno z tisíce slov.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Moudrého jest srdce a silný v moci. Kdo zatvrdiv se proti němu, pokoje užil?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
On přenáší hory, než kdo shlédne, a podvrací je v prchlivosti své.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
On pohybuje zemí z místa jejího, tak že se třesou sloupové její.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
On když zapovídá slunci, nevychází, a hvězdy zapečeťuje.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
On roztahuje nebe sám, a šlapá po vlnách mořských.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
On učinil Arktura, Oriona, Kuřátka a hvězdy skryté na poledne.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
On činí věci veliké, a to nevystižitelné a divné, jimž není počtu.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Ano jde-li mimo mne, tedy nevidím; ovšem když pomíjí, neznamenám ho.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Tolikéž jestliže co uchvátí, kdo mu to rozkáže navrátiti? Kdo dí jemu: Co činíš?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Nezdržel-li by Bůh hněvu svého, klesli by před ním spolu spuntovaní, jakkoli mocní.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Jakž bych já tedy jemu odpovídati, a jaká slova svá proti němu vyhledati mohl?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Kterémuž, bych i spravedliv byl, nebudu odpovídati, ale před soudcím svým pokořiti se budu.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Ač bych pak i volal, a on mi se ozval, neuvěřím, aby vyslyšel hlas můj,
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Poněvadž vichřicí setřel mne, rozmnožil rány mé bez příčiny.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Aniž mi dá oddechnouti, ale sytí mne hořkostmi.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Obrátil-li bych se k moci, aj, onť jest nejsilnější; pakli k soudu, kdo mi rok složí?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Jestliže se za spravedlivého stavěti budu, ústa má potupí mne; pakli za upřímého, převráceného mne býti ukáží.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Jsem-li upřímý, nebudu věděti toho; nenáviděti budu života svého.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Jediná jest věc, pročež jsem to mluvil, že upřímého jako bezbožného on zahlazuje.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Jestliže bičem náhle usmrcuje, zkušování nevinných se posmívá;
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Země dána bývá v ruku bezbožného, tvář soudců jejich zakrývá: jestliže ne on, kdož jiný jest?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Dnové pak moji rychlejší byli nežli posel; utekli, aniž viděli dobrých věcí.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Pominuli jako prudké lodí, jako orlice letící na pastvu.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Dím-li: Zapomenu se na své naříkání, zanechám horlení svého, a posilím se:
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Lekám se všech bolestí svých, vida, že mne jich nezprostíš.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Jestli jsem bezbožný, pročež bych nadarmo pracoval?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Ano bych se i umyl vodou sněžnou, a očistil mýdlem ruce své,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Tedy v jámě pohřížíš mne, tak že se ode mne zprzní i to roucho mé.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Nebo Bůh není člověkem jako já, jemuž bych odpovídati mohl, a abychom vešli spolu v soud.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Aniž máme prostředníka mezi sebou, kterýž by rozhodl nás oba.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Kdyby odjal ode mne prut svůj, a strach jeho aby mne nekormoutil,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Tehdáž bych mluvil, a nebál bych se, poněvadž není toho tak při mně.
