Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
約伯回答說：
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
我真知道是這樣； 但人在上帝面前怎能成為義呢？
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
若願意與他爭辯， 千中之一也不能回答。
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
他心裏有智慧，且大有能力。 誰向上帝剛硬而得亨通呢？
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
他發怒，把山翻倒挪移， 山並不知覺。
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
他使地震動，離其本位， 地的柱子就搖撼。
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
他吩咐日頭不出來，就不出來， 又封閉眾星。
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
他獨自鋪張蒼天， 步行在海浪之上。
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
他造北斗、參星、昴星， 並南方的密宮；
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
他行大事，不可測度， 行奇事，不可勝數。
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
他從我旁邊經過，我卻不看見； 他在我面前行走，我倒不知覺。
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
他奪取，誰能阻擋？ 誰敢問他：你做甚麼？
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
上帝必不收回他的怒氣； 扶助拉哈伯的，屈身在他以下。
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
既是這樣，我怎敢回答他， 怎敢選擇言語與他辯論呢？
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
我雖有義，也不回答他， 只要向那審判我的懇求。
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
我若呼籲，他應允我； 我仍不信他真聽我的聲音。
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
他用暴風折斷我， 無故地加增我的損傷。
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
我就是喘一口氣，他都不容， 倒使我滿心苦惱。
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
若論力量，他真有能力！ 若論審判，他說誰能將我傳來呢？
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
我雖有義，自己的口要定我為有罪； 我雖完全，我口必顯我為彎曲。
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
我本完全，不顧自己； 我厭惡我的性命。
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
善惡無分，都是一樣； 所以我說，完全人和惡人，他都滅絕。
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
若忽然遭殺害之禍， 他必戲笑無辜的人遇難。
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
世界交在惡人手中； 蒙蔽世界審判官的臉， 若不是他，是誰呢？
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
我的日子比跑信的更快， 急速過去，不見福樂。
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
我的日子過去如快船， 如急落抓食的鷹。
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
我若說：我要忘記我的哀情， 除去我的愁容，心中暢快；
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
我因愁苦而懼怕， 知道你必不以我為無辜。
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
我必被你定為有罪， 我何必徒然勞苦呢？
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
我若用雪水洗身， 用鹼潔淨我的手，
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
你還要扔我在坑裏， 我的衣服都憎惡我。
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
他本不像我是人，使我可以回答他， 又使我們可以同聽審判。
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
我們中間沒有聽訟的人 可以向我們兩造按手。
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
願他把杖離開我， 不使驚惶威嚇我。
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
我就說話，也不懼怕他， 現在我卻不是那樣。
