Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
約伯答覆說：
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
我確實知道事情是這樣，但人怎能同天主講理﹖
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
人若願意同天主辯論，千個問題中，誰也回答不出一個。
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
雖心中明智，力量強大，但誰能對抗天主，而保平安﹖
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
他可移山，山卻不知；他一發怒，山即翻轉；
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
他振搖大地，使之脫離原處，地柱隨之搖撼震動；
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
他一下令，太陽即不昇起，星辰即封閉不動；
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
惟有他展開天空，步行海波之上；
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
他創造了北斗和參宿，昂星及南極星辰；
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
他所作的大事，不可勝數。
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
他由我身旁經過，我卻沒有看見；他走過去，我仍沒有發覺。
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
他若搶奪，誰能阻擋﹖誰能問他說：「你作什麼﹖」
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
天主一憤怒，決不收回。為虎作倀的，必屈伏在他以下。
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
如此我怎敢回答，我怎敢措辭與他抗辯﹖
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
縱然有理，也不敢回答，唯有哀求我的判官開恩。
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
我向他呼求，縱然他答應我，我仍不相信他會聽我的呼聲。
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
他為了一根頭髮而折磨我，無故增加我的創傷；
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
致使我不能喘一口氣，使我飽嘗苦辛。
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
論力量，他強而有力；論審判，誰能將他傳來﹖
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
我雖自以為正義，他的口卻判定我有罪；我雖自覺無辜，他卻證明我有偏差。
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
我是無辜的，我已不顧及我的生命，我已厭惡生活下去。
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
因此我說：都是一樣。善人惡人，他一概滅絕。
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
若天災突然降下使人猝死，他便嘲笑無罪者的絕望。
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
大地落在惡人的手裏，蒙蔽判官臉面的，不是他，是誰呢﹖
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
我的日月過去比跑信的還快；疾走而過，無福樂可享。
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
急急駛過，似蘆葦船，如驟降攫食的鷹。
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
我若決意忘掉我的哀怨，改變愁容，表示愉快；
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
但一想到我的痛苦，我就恐怖。我知道你決不以我為無辜。
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
我若是有罪，又何苦白費心血﹖
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
我即便用雪洗我身，用鹹水洗我手，
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
你卻把我浸在泥坑內，甚至我的衣服都憎惡我。
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
因為他不像我是個人，使我能答覆他，或讓我們同去聽審。
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
在我們中間沒有仲裁，可按手在我們兩造之間。
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
但願他的棍杖遠離我，他的威嚴不要恐嚇我，
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
我好能講話而不害怕；但是如今我並非如此。
