Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Əyyub belə cavab verdi:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
«Belə olduğunu, həqiqətən, bilirəm. Amma Allah qarşısında insan necə haqlı çıxa bilər?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Əgər Onunla kimsə mübahisə etmək istəsə, Onun min sualına bir cavab tapa bilməz.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Hikməti dərin, gücü tükənməyən Odur. Ona qarşı duranlardan kim sağ qalıb?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Allah dağları yerindən oynadar, Dağlar heç bilməz. Qəzəbi ilə onları alt-üst edər.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Dünyanı yerindən oynadar, Dirəklərini lərzəyə salar.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Əmr etsə, günəş doğmaz, Ulduzların işığını örtüb möhürlər.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Odur təkbaşına göyləri sərən, Dəniz dalğalarının üstündə gəzən.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Odur Böyük Ayı, Orion, Ülkər bürclərini, Cənub bürclərini yaradan.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Odur dərk etmədiyimizdən də böyük işlər görən, Saysız xariqələr göstərən.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Bax yanımdan elə keçər ki, Onu görə bilmərəm, Elə keçib gedər ki, heç hiss etmərəm.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Nə isə tutub apararsa, kim Ona mane ola bilər? Kim Ona “Nə edirsən?” deyə bilər?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Allah qəzəbini geri döndərməz, Rahavın köməkçiləri belə, ayağı altda qalar.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Belə isə Ona necə cavab verə bilərəm? Hüzurunda necə söz tapa bilərəm?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Günahsız olsam belə, Ona cavab verə bilmərəm, Rəhm etsin deyə Hökmdarıma yalvarmalıyam.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Onu çağıranda O mənə cavab versə belə, Yenə inanmıram ki, O, səsimi eşidir.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Çünki tufanla məni əzir, Nahaq yerə yaralarımı çoxaldır,
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Məni nəfəs almağa qoymur, Məni acılarla cana doydurur,
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
İş qüvvədədirsə, O qüvvəlidir, İş ədalətdədirsə, kim Onu hakimin qarşısına apara bilər?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Mən günahsız olsam belə, dilim məni ittiham edər, Kamil olsam belə, məni təqsirkar çıxarar.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Kamil olsam da, bir şey deyiləm, Öz həyatıma xor baxıram.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Hamısı birdir, ona görə deyirəm: “O həm kamili, həm də günahkarı yox edir”.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Əgər qəfil ölüm gəlsə, Günahsızların əzabına gülür.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Dünya pislərə təslim edilib, Dünya hakimlərinin gözünü bağlayan Odur. O deyilsə, bəs kimdir?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Günlərim sürətlə qaçır, çapardan sürətlidir, Bir xeyir tapmadan qaçırlar.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Qamış qayıq kimi keçib gedirlər Ovunun üstünə şığıyan qartal kimidirlər.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Bu şikayətimi unutmaq istəsəm, Sifətimin ifadəsini dəyişib ürəyimin açılmasını istəsəm,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Bu əziyyətdən yenə vahimələnərəm, Məni günahsız saymayacağını bilərəm.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Madam ki yenə günahkar çıxacağam, Boş yerə niyə belə zəhmət çəkim?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Əgər qar suyu ilə yuyunsam, Əllərimi gilabı ilə yusam,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Yenə də məni çirkaba batırarsan, Paltarlarım belə, məndən iyrənir.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
O mənim kimi insan olmadığına görə Ona cavab verə bilmirəm, məhkəməyə birgə gedə bilmirəm.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Kaş aramızda bir hakim olaydı, Əlini ikimizin də üzərinə qoyaydı.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Allah Öz dəyənəyini üstümdən götürəydi, Dəhşəti ilə məni vahimələndirməyəydi.
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
O zaman Ondan qorxmadan danışardım, Amma bu vəziyyətdə heç nə edə bilmirəm.
