Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Därefter tog Bildad från Sua till orda och sade:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Huru länge vill du hålla på med sådant tal och låta din muns ord komma såsom en väldig storm?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Skulle väl Gud kunna kränka rätten? Kan den Allsmäktige kränka rättfärdigheten?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Om dina barn hava syndat mot honom och han gav dem i sina överträdelsers våld,
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
så vet, att om du själv söker Gud och beder till den Allsmäktige om misskund,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
då, om du är ren och rättsinnig, ja, då skall han vakna upp till din räddning och upprätta din boning, så att du bor där i rättfärdighet;
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
och så skall din första tid synas ringa, då nu din sista tid har blivit så stor.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Ty fråga framfarna släkten, och akta på vad fäderna hava utrönt
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
-- vi själva äro ju från i går och veta intet, en skugga äro våra dagar på jorden;
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
men de skola undervisa dig och säga dig det, ur sina hjärtan skola de hämta fram svar:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
"Icke kan röret växa högt, där marken ej är sank, eller vassen skjuta i höjden, där vatten ej finnes?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Nej, bäst den står grön, ej mogen för skörd, måste den då vissna, före allt annat gräs.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Så går det alla som förgäta Gud; den gudlöses hopp måste varda om intet.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Ty hans tillförsikt visar sig bräcklig och hans förtröstan lik spindelns väv.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Han förlitar sig på sitt hus, men det har intet bestånd; han tryggar sig därvid, men det äger ingen fasthet.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Lik en frodig planta växer han i solens sken, ut över lustgården sträcka sig hans skott;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
kring stenröset slingra sig hans rötter, mellan stenarna bryter han sig fram.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Men när så Gud rycker bort honom från hans plats, då förnekar den honom: 'Aldrig har jag sett dig.'
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Ja, så går det med hans levnads fröjd, och ur mullen få andra växa upp."
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Se, Gud föraktar icke den som är ostrafflig, han håller ej heller de onda vid handen.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Så bida då, till dess han fyller din mun med löje och dina läppar med jubel.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
De som hata dig varda då höljda med skam, och de ogudaktigas hyddor skola ej mer vara till.
