Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Då svarade Bildad af Suah, och sade:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Huru länge vill du sådana tala, och låta dins muns tal hafva ett sådant högmod?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Menar du, att Gud dömmer orätt; eller den Allsmägtige skall vrida rätten?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Om dine söner hafva syndat för honom, så hafver han förkastat dem för deras missgernings skull.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Men om du i tid gifver dig in till Gud, och beder den Allsmägtiga;
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
Och om du äst ren och from, så varder han uppvakandes till dig, och varder åter upprättandes boningen för dina rättfärdighets skull;
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Och der du tillförene hafver haft litet, skall det härefter ganska mycket förökas.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Ty fråga de slägter, som i förtiden varit hafva, och tag dig före att fråga deras fäder;
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
Ty vi äre såsom i går komne, och vete intet; vårt lif är en skugge på jordene.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
De skola lära dig, och säga dig det, och gifva sitt tal före utaf sitt hjerta.
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Icke kan säfvet växa, utan det står i vätsko; eller gräs växa utan vatten.
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Eljest, medan det än står i blomster, förr än det afhugget varder, förtorkas det, förr än man hö bergar.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Så går allom dem som förgäta Gud, och de skrymtares hopp varder förtappadt;
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Ty hans tröst blifver omintet, och hans hopp såsom ett dvergsnät.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Han förlåter sig på sitt hus, och skall dock icke, bestå; han skall hålla sig derintill, och dock icke beständig blifva.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Det grönskas väl förr än solen kommer, och qvistar växa uti dess örtagård;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Dess säd står tjock vid källor, och dess hus på stenar.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Men när han uppsluker honom af sitt rum, ställer han sig emot honom, såsom han kände honom intet.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Si, detta är fröjden i dess väsende; och annor växa upp igen af stoftet.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Derföre, si, att Gud icke förkastar de goda, och icke uppehåller de ondas hand;
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Tilldess din mun varder full med löje, och dine läppar fulle med fröjd.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Men de, som dig hata, skola komma på skam, och de ogudaktigas boning skall icke blifva beståndandes.
