Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Entonces Bildad el Suhita habló y dijo:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
“¿Cuánto tiempo más seguirás hablando así? Las palabras que salen de tu boca son un montón de aire caliente!
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
¿Pervierte Dios la justicia? ¿Acaso el Todopoderoso pervierte lo que es justo?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Tus hijos debieron pecar contra él, y por eso merecieron el castigo que les infligió.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Pero si oras a Dios y le pides ayuda,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
si llevas una vida limpia y haces lo que es justo, entonces él actuará para enderezar las cosas en su hogar.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Aunque comiencen con casi nada, ¡terminarán con mucho!
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
“¿Por qué no preguntan lo que descubrieron las generaciones anteriores, y examinan lo que descubrieron nuestros antepasados? ¡Nosotros nacimos ayer y no sabemos nada!
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
Nuestros días en la tierra se desvanecen tan rápido como una sombra que pasa.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
¿Acaso no te enseñan y te explican lo que saben?
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
¿Puede crecer el papiro donde no hay pantano? ¿Pueden crecer los juncos sin agua?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Incluso sin ser cortados, mientras aún florecen, se marchitan más rápido que la hierba.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Esto es lo que le sucede a todo el que se olvida de Dios. Las esperanzas de los que viven sin Dios se reducen a nada.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Su confianza es como si se aferraran a una endeble tela de araña.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Buscan la seguridad en su casa, pero ésta no les proporciona ningún apoyo. Intentan aferrarse a ella, pero es fugaz.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Los que viven sin Dios son como una planta exuberante que crece al sol y extiende sus brotes por todo el jardín.
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Enreda sus raíces entre las piedras y se aferra a la roca.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Pero cuando es cortada, el lugar donde estaba la repudia, diciendo: ‘Nunca te vi’.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Entonces su vida se acaba, y otra plata brota de la tierra para ocupar su lugar.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
“Mira, Dios no rechaza a quien es inocente, ni apoya a quien es culpable.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Él puede hacer que vuelvas a reír de felicidad y a gritar de alegría.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Los que te odian serán avergonzados, y el lugar donde viven los malvados será destruido”.
