Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Ipapo Bhiridhadhi muShuhi akapindura akati:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
“Uchasvika riini uchitaura zvinhu zvakadai? Mashoko ako imhepo inovhuvhuta.
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Ko, Mwari angaminamisa zvakarurama here? Ko, iye Wamasimba Ose angaminamisa kururama here?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Vana vako pavakamutadzira, akaita kuti varangirwe chivi chavo.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Asi kana ukatarisa kuna Mwari uye ukademba kuna Wamasimba Ose,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
kana uri wakachena uye wakarurama, kunyange izvozvi achasimuka kuti akurwire, agokudzoserazve panzvimbo yako chaiyo.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Kunyange mavambo ako akanga ari epasi pasi, ramangwana rako richava rokubudirira.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
“Bvunza marudzi akare ugocherechedza zvakadzidzwa namadzibaba avo,
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
nokuti isu takaberekwa zuro uye hatina chatinoziva, uye mazuva edu panyika akangoita somumvuri.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Ko, havangakudzidzisi uye vagokuudza here? Ko, havangakuvigiri mashoko anobva pakunzwisisa kwavo here?
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Ko, nhokwe dzingamera pasina nhope here? Ko, tsanga dzingararama pasina mvura here?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Dzichiri kumera uye dzisati dzatemwa, dzinokurumidza kuoma kupinda uswa.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Ndizvo zvakaita magumo avose vanokanganwa Mwari; saizvozvo tariro yavasina Mwari inoparara.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Zvaanovimba nazvo hazvina kusimba, zvaanovimba nazvo mambure edandemutande.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Anosendamira padandemutande rake, asi rinobvaruka; anobatirira pariri, asi harimiri.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Akafanana nomuti wakanyatsodiridzwa pamushana, unotandavadza mabukira awo pamusoro pebindu;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
unomonera midzi yawo pamurwi wamatombo, uye unotsvaka nzvimbo pakati pamatombo.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Asi kana ukatsemuka ukadzurwa kubva panzvimbo yawo, nzvimbo iyo ichauramba igoti, ‘Handina kumbokuona.’
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Zvirokwazvo upenyu hwawo, hunooma, uye mimwe miti inomera ichibuda muvhu.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
“Zvirokwazvo Mwari haarambi munhu asina mhaka uye haasimbisi maoko avaiti vezvakaipa.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Achazadza muromo wako nokuseka uye miromo yako nokupururudza.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Vavengi vako vachashongedzwa kunyadziswa, uye matende avakaipa haachazovapozve.”
