Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Тада одговори Вилдад Сушанин и рече:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Докле ћеш тако говорити? И речи уста твојих докле ће бити као силан ветар?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Еда ли Бог криво суди? Или Свемогући изврће правду?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Што су синови твоји згрешили Њему, зато их је дао безакоњу њиховом.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
А ти да потражиш Бога и помолиш се Свемогућем,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
Ако си чист и прав, заиста ће се пренути за те и честит ће учинити праведан стан твој;
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
И почетак ће твој бити мален, а последак ће ти бити врло велик.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Јер питај пређашњи нараштај, и настани да разабереш од отаца њихових;
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
Јер смо ми јучерашњи, и не знамо ништа, јер су наши дани на земљи сен.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Неће ли те они научити? Неће ли ти казати и из срца свог изнети речи?
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Ниче ли сита без влаге? Расте ли рогоз без воде?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Док се још зелени, док се не покоси, суши се пре сваке траве.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Такве су стазе свих који заборављају Бога, и надање лицемерово пропада.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Његово се надање подлама и уздање је његово кућа паукова;
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Наслони се на кућу своју, али она не стоји тврдо; ухвати се за њу, али се она не може одржати.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Зелени се на сунцу, и у врх врта његовог пружају се огранци његови;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Жиле његове заплећу се код извора, и на месту каменитом шири се;
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Али кад се ишчупа из места свог, оно га се одриче: Нисам те видело.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Ето, то је радост од његова пута; а из праха ниче други.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Гле, Бог не одбацује доброг, али не прихвата за руку зликовца.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Још ће напунити уста твоја смеха и усне твоје попевања.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Ненавидници твоји обући ће се у срамоту, и шатора безбожничког неће бити.
