Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
И отвечал Вилдад Савхеянин и сказал:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
долго ли ты будешь говорить так? - слова уст твоих бурный ветер!
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Неужели Бог извращает суд, и Вседержитель превращает правду?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Если сыновья твои согрешили пред Ним, то Он и предал их в руку беззакония их.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Если же ты взыщешь Бога и помолишься Вседержителю,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
и если ты чист и прав, то Он ныне же встанет над тобою и умиротворит жилище правды твоей.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
И если вначале у тебя было мало, то впоследствии будет весьма много.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Ибо спроси у прежних родов и вникни в наблюдения отцов их;
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
а мы - вчерашние и ничего не знаем, потому что наши дни на земле тень.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Вот, они научат тебя, скажут тебе и от сердца своего произнесут слова:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
поднимается ли тростник без влаги? растет ли камыш без воды?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Еще он в свежести своей и не срезан, а прежде всякой травы засыхает.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Таковы пути всех забывающих Бога, и надежда лицемера погибнет;
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
упование его подсечено, и уверенность его - дом паука.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Обопрется о дом свой и не устоит; ухватится за него и не удержится.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Зеленеет он пред солнцем, за сад простираются ветви его;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
в кучу камней вплетаются корни его, между камнями врезываются.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Но когда вырвут его с места его, оно откажется от него: “я не видало тебя!”
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Вот радость пути его! а из земли вырастают другие.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Видишь, Бог не отвергает непорочного и не поддерживает руки злодеев.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Он еще наполнит смехом уста твои и губы твои радостным восклицанием.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Ненавидящие тебя облекутся в стыд, и шатра нечестивых не станет.
