Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
I odpowiedział Bildad Suhytczyk, a rzekł:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Pokądże rzeczy takowe mówić będziesz? a pokąd będą słowa ust twoich jako wiatr gwałtowny?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Izażby miał Bóg sąd podwrócić? a Wszechmocny miałby sprawiedliwość wynicować?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Że synowie twoi zgrzeszyli przeciw niemu, przetoż ich puścił w rękę nieprawości ich.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Jeźli się ty wczas nawrócisz do Boga, a będziesz się modlił Wszechmocnemu;
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
Jeźli będziesz czystym i szczerym; tedyć pewnie ocuci dla ciebie, i spokojne uczyni mieszkanie sprawiedliwości twojej.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
A choć początek twój mały będzie, jednak ostatek twój bardzo się rozmnoży.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Bo spytaj się proszę wieku starego, a nagotuj się ku wyszpiegowaniu ojców ich.
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
(Gdyż wczorajszymi jesteśmy, a nic nie wiemy, ponieważ jako cień są dni nasze na ziemi.)
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Oni cię nauczą i powiedząć, i z serca swego wypuszczą słowa.
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Azaż urośnie sitowie bez wilgotności? Izali urośnie rogoża bez wody?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Owszem jeszcze w zieloności swojej, niż bywa podcięta, prędzej niż inna trawa usycha.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Takieć są drogi wszystkich, którzy zapominają Boga; i tak nadzieja obłudnika zginie.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Podcięta bywa nadzieja jego, a jako dom pająka ufanie jego.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Spolężeli na domu swoim, nie ostoi się; wesprzeli się na nim, nie zadzierzy się.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Zieleni się na słońcu, i w ogrodzie jego świeża latorośl jego wyrasta.
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Nad ródłem splątają się korzenie jego, i na miejscu kamienistem rozkłada się.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Ale gdy go wytną z miejsca jego, tedy się go miejsce zaprze, mówiąc: Niewidziałem cię.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Toć to jest wesele drogi jego, a inny z ziemi wyrośnie.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Oto Bóg nie odrzuci człowieka szczerego, ale złośnikom nie poda ręki.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Aż się napełnią śmiechem usta twe, a wargi twoje wykrzykaniem.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Gdyż, którzy cię mają w nienawiści, obleczeni będą wstydem, a przybytku niepobożnych nie będzie.
