Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Awo Birudaadi Omusukusi n’addamu n’agamba nti,
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
“Onookoma ddi okwogera ebintu bino? Era ebigambo bino by’oyogera n’akamwa ko binaakoma ddi okuba ng’empewo ey’amaanyi?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Katonda akyusakyusa mu nsala ye? Oba oyo Ayinzabyonna akyusakyusa amazima?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Abaana bo bwe baayonoona eri Mukama, n’abawaayo eri empeera y’ekibi kyabwe.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Kyokka bw’onoonoonya Katonda, ne weegayirira oyo Ayinzabyonna,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
bw’onooba omulongoofu era ow’amazima, ddala ddala anaakuddiramu n’akuzzaayo mu kifo kyo ekituufu.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Wadde ng’entandikwa yo yali ntono, embeera yo ey’enkomerero ejja kuba nnungi ddala.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Buuza ku mirembe egy’edda, era onoonyereze ku bakitaabwe bye baayiga;
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
kubanga ffe twazaalibwa jjuuzi era tetulina kye tumanyi, era ne nnaku ze twakamala ku nsi ziri ng’ekisiikirize.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Tebaakulage bakumanyise era bakutegeeze ebigambo bye mitima gyabwe oba by’okutegeera kwabwe?
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Ebitoogo biyinza okumera awatali bitosi?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Biba bikyakula nga tebinnasalibwa, bikala mangu okusinga omuddo.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Bw’etyo enkomerero bw’ebeera ey’abo bonna abeerabira Katonda, essuubi ly’abatatya Katonda bwe libula.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Ebyo bye yeesiga byatika mangu, ebyo bye yeesiga, nnyumba ya nnabbubi!
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Yeesigama wuzi za nnabbubi ne zikutuka azeekwatako nnyo naye ne zitanywera.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Ali ng’ekimera ekifukirire obulungi ekiri mu musana, nga kyanjadde amatabi gaakyo mu nnimiro;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
emirandira gyakyo nga gyezingiridde, okwetooloola entuumu y’amayinja, nga ginoonya ekifo mu mayinja.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Naye bwe bakiggya mu kifo kyakyo, ekifo ekyo kikyegaana ne kigamba nti, Sikulabangako.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Mazima ddala essanyu lyakyo liggwaawo, ebirime ebirala ne bikula okuva mu ttaka.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Mazima ddala Katonda talekerera muntu ataliiko musango, era tanyweza mukono gw’abakola ebibi.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Ajja kuddamu ajjuze akamwa ko enseko, n’emimwa gyo amaloboozi ag’essanyu.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Abalabe bo balijjula obuswavu, era n’ennyumba z’abakozi b’ebibi zirimalibwawo.”
