Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Allora Bildad di Suach rispose e disse:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
“Fino a quando terrai tu questi discorsi e saran le parole della tua bocca come un vento impetuoso?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Iddio perverte egli il giudizio? L’Onnipotente perverte egli la giustizia?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Se i tuoi figliuoli han peccato contro lui, egli li ha dati in balìa del loro misfatto;
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
ma tu, se ricorri a Dio e implori grazia dall’Onnipotente,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
se proprio sei puro e integro, certo egli sorgerà in tuo favore, e restaurerà la dimora della tua giustizia.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Così sarà stato piccolo il tuo principio, ma la tua fine sarà grande oltre modo.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Interroga le passate generazioni, rifletti sull’esperienza de’ padri;
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
giacché noi siam d’ieri e non sappiamo nulla; i nostri giorni sulla terra non son che un’ombra;
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
ma quelli certo t’insegneranno, ti parleranno, e dal loro cuore trarranno discorsi.
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Può il papiro crescere ove non c’è limo? Il giunco viene egli su senz’acqua?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Mentre son verdi ancora, e senza che li si tagli, prima di tutte l’erbe, seccano.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Tale la sorte di tutti quei che dimenticano Dio, e la speranza dell’empio perirà.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
La sua baldanza è troncata, la sua fiducia e come una tela di ragno.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Egli s’appoggia alla sua casa, ma essa non regge; vi s’aggrappa, ma quella non sta salda.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Egli verdeggia al sole, e i suoi rami si protendono sul suo giardino;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
le sue radici s’intrecciano sul mucchio delle macerie, penetra fra le pietre della casa.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Ma divelto che sia dal suo luogo, questo lo rinnega e gli dice: “Non ti ho mai veduto!”
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Ecco il gaudio che gli procura la sua condotta! E dalla polvere altri dopo lui germoglieranno.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
No, Iddio non rigetta l’uomo integro, ne porge aiuto a quelli che fanno il male.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Egli renderà ancora il sorriso alla tua bocca, e sulle tue labbra metterà canti d’esultanza.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Quelli che t’odiano saran coperti di vergogna, e la tenda degli empi sparirà”.
