Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Da nahm Bildad von Suah das Wort und sagte:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
»Wie lange noch willst du solche Reden führen, und wie lange noch sollen die Worte deines Mundes als Sturmwind daherfahren?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Beugt Gott etwa das Recht, oder verdreht der Allmächtige die Gerechtigkeit?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Nur wenn deine Kinder gegen ihn gesündigt hatten, hat er sie die Folge ihrer Übertretung tragen lassen.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Wenn du aber Gott ernstlich suchst und zum Allmächtigen flehst,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
wenn du dabei unsträflich und rechtschaffen bist: ja, dann wird er zu deinem Heil erwachen und deine Wohnung als eine Stätte der Gerechtigkeit wiederherstellen.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Da wird dann dein vormaliger Glücksstand klein erscheinen gegenüber der Größe deiner nachmaligen Lage.«
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
»Denn befrage nur das frühere Geschlecht und achte auf das, was ihre Väter erforscht haben!
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
Denn wir sind nur von gestern her und wissen nichts, weil unsere Tage nur ein Schatten auf Erden sind;
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
sie aber werden dich sicherlich belehren, werden dir’s sagen und aus der Tiefe ihrer Einsicht die Worte hervorgehen lassen:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
›Schießt Schilfrohr auf, wo kein Sumpf ist? Wächst Riedgras ohne Wasser auf?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Noch steht es in frischem Triebe, ist noch nicht reif zum Schnitt, da verdorrt es schon vor allem andern Gras.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
So ergeht es auch allen, die Gott vergessen, und so wird die Hoffnung des Ruchlosen zunichte;
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
denn seine Zuversicht setzt er auf Sommerfäden, und das, worauf er vertraut, ist ein Spinngewebe.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Er lehnt sich an sein Haus, doch es hält nicht stand; er klammert sich fest daran, doch es bleibt nicht stehen.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Er strotzt von Saft auch in der Sonnenglut, und seine Schößlinge breiten sich über seinen Garten aus;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
(sogar) um Steingeröll schlingen sich seine Wurzeln, und in Steingemäuer bohren sie sich hinein;
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
wenn aber er ihn von seiner Stätte wegreißt, so verleugnet diese ihn: Ich habe dich nie gesehen!
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Siehe, das ist die Freude, die er von seinem Lebenswege hat, und aus dem Boden sprossen wieder andere auf.‹«
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
»Nein, Gott verwirft den Frommen nicht und reicht keinem Frevler die Hand.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Während er dir den Mund wieder mit Lachen füllen wird und deine Lippen mit lautem Jubel,
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
werden deine Widersacher mit Schande bedeckt dastehen, und das Zelt der Frevler wird verschwunden sein.«
