Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Alors Bildad, de Shuach, prit la parole, et dit:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Jusques à quand parleras-tu ainsi, et les paroles de ta bouche ressembleront-elles à un vent impétueux?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Dieu ferait-il fléchir le droit, le Tout-Puissant ferait-il fléchir la justice?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Si tes fils ont péché contre lui, il les a livrés à leur crime.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Mais toi, si tu cherches Dieu, et si tu demandes grâce au Tout-Puissant,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
Si tu es pur et droit, il veillera certainement sur toi; il restaurera la demeure de ta justice;
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Tes commencements auront été peu de chose, et ta fin sera très grande.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Interroge, en effet, les générations précédentes, et fais attention aux recherches de leurs pères;
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
Car nous sommes d'hier et nous ne savons rien; car nos jours sur la terre sont comme une ombre;
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Mais eux, ne t'enseigneront-ils pas, ne te parleront-ils pas, ne tireront-ils pas de leur cœur ces discours:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Le roseau croît-il hors des marais, et le jonc pousse-t-il sans eau?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Il est encore en sa verdure, on ne le coupe pas, et avant toutes les herbes, il est desséché.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Telle est la destinée de tous ceux qui oublient Dieu: l'espérance de l'impie périra.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Sa confiance sera trompée, et sa sécurité deviendra une toile d'araignée;
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Il s'appuiera sur sa maison, et elle ne tiendra pas; il s'y cramponnera, et elle ne restera pas debout.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Il est plein de vigueur, exposé au soleil, et ses jets poussent par-dessus son jardin;
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Mais ses racines s'entrelacent sur des monceaux de pierres, il rencontre un sol de rochers,
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Et si on l'enlève de sa place, celle-ci le renie et lui dit: Je ne t'ai point connu!
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Telle est la joie qu'il a de sa conduite, et d'autres après lui s'élèveront de la poussière.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
C'est ainsi que Dieu ne rejette pas l'homme intègre, mais il ne donne pas la main aux méchants.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Il remplira encore ta bouche de joie, et tes lèvres de chants d'allégresse.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Tes ennemis seront couverts de honte, et la tente des méchants ne sera plus!
