Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Alors Baldad de Suhé prit la parole et dit:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Jusques à quand tiendras-tu ces discours, et tes paroles seront-elles comme un souffle de tempête?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Est-ce que Dieu fait fléchir le droit, ou bien le Tout-Puissant renverse-t-il la justice?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Si tes fils ont péché contre lui, il les a livrés aux mains de leur iniquité.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Pour toi, si tu as recours à Dieu, si tu implores le Tout-Puissant,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
si tu es droit et pur, alors il veillera sur toi, il rendra le bonheur à la demeure de ta justice;
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
ton premier état semblera peu de chose, tant le second sera florissant.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Interroge les générations passées, sois attentif à l'expérience des pères: —
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
car nous sommes d'hier, et nous ne savons rien, nos jours sur la terre passent comme l'ombre; —
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
ne vont-ils pas t'enseigner, te parler, et de leur cœur tirer des sentences:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
« Le papyrus croît-il en dehors des marais? Le jonc s'élève-t-il sans eau?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Encore tendre, sans qu'on le coupe, il sèche avant toute herbe.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Telles sont les voies de tous ceux qui oublient Dieu; l'espérance de l'impie périra.
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Sa confiance sera brisée; son assurance ressemble à la toile de l'araignée.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Il s'appuie sur sa maison, et elle ne tient pas; il s'y attache, et elle ne reste pas debout.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Il est plein de vigueur, au soleil, ses rameaux s'étendent sur son jardin,
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
ses racines s'entrelacent parmi les pierres, il plonge jusqu'aux profondeurs du roc.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Si Dieu l'arrache de sa place, sa place le renie: Je ne t'ai jamais vu.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
C'est là que sa joie se termine, et du même sol d'autres s'élèveront après lui. »
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Non, Dieu ne rejette pas l'innocent, il ne prend pas la main des malfaiteurs.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Il remplira ta bouche d'éclats de rire, et mettra sur tes lèvres des chants d'allégresse.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Tes ennemis seront couverts de honte, et la tente des méchants disparaîtra.
