Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
Sitten suuhilainen Bildad lausui ja sanoi:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
"Kuinka kauan sinä senkaltaisia haastat ja suusi puheet ovat kuin raju myrsky?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Jumalako vääristäisi oikeuden, Kaikkivaltiasko vääristäisi vanhurskauden?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Jos lapsesi tekivät syntiä häntä vastaan, niin hän hylkäsi heidät heidän rikoksensa valtaan.
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
Jos sinä etsit Jumalaa ja anot Kaikkivaltiaalta armoa,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
jos olet puhdas ja rehellinen, silloin hän varmasti heräjää sinun avuksesi ja asettaa entiselleen sinun vanhurskautesi asunnon.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Silloin sinun alkusi näyttää vähäiseltä, mutta loppuaikasi varttuu ylen suureksi.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Sillä kysypä aikaisemmalta sukupolvelta, tarkkaa, mitä heidän isänsä ovat tutkineet.
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
Mehän olemme eilispäivän lapsia emmekä mitään tiedä, päivämme ovat vain varjo maan päällä.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
He sinua opettavat ja sanovat sinulle, tuovat ilmi sanat sydämestään:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
'Kasvaako kaisla siinä, missä ei ole rämettä? rehottaako ruoko siinä, missä ei ole vettä?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Vielä vihreänä ollessaan, ennenaikaisena leikattavaksi, se kuivettuu ennen kuin mikään muu heinä.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Niin käy kaikkien niiden, jotka unhottavat Jumalan, ja jumalattoman toivo katoaa,
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
hänen, jonka uskallus on langan varassa, jonka turvana on hämähäkinverkko.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Hän nojaa taloonsa, mutta se ei seiso, hän tarttuu siihen, mutta se ei kestä.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
Hän on rehevänä auringon paisteessa, ja hänen vesansa leviävät yli puutarhan.
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Hänen juurensa kietoutuvat kiviroukkioon, hän kiinnittää katseensa kivitaloon.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
Mutta kun Jumala hävittää hänet hänen paikastansa, niin se kieltää hänet: En ole sinua koskaan nähnyt.
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Katso, siinä oli hänen vaelluksensa ilo, ja tomusta kasvaa toisia.'
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Katso, Jumala ei hylkää nuhteetonta eikä tartu pahantekijäin käteen.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
Vielä hän täyttää sinun suusi naurulla ja huulesi riemulla.
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Sinun vihamiehesi verhotaan häpeällä, ja jumalattomien majaa ei enää ole."
