Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
And Bildad the Shuhite answers and says:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
“Until when do you speak these things? And a strong wind—sayings of your mouth?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Does God pervert judgment? And does the Mighty One pervert justice?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
If your sons have sinned before Him, And He sends them away, By the hand of their transgression,
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
If you seek for God early, And make supplication to the Mighty,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
If you [are] pure and upright, Surely now He wakes for you, And has completed The habitation of your righteousness.
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
And your beginning has been small, And your latter end is very great.
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
For inquire, please, of a former generation, And prepare for a search of their fathers,
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
For we [are] of yesterday, and we do not know, For our days [are] a shadow on earth.
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Do they not show you—speak to you, And from their heart bring forth words?
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Does a rush rise without a marsh? A reed increase without water?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
While it [is] in its budding—uncropped, Even before any herb it withers.
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
So [are] the paths of all forgetting God, And the hope of the profane perishes,
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Whose confidence is loathsome, And the house of a spider his trust.
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
He leans on his house—and it does not stand, He takes hold on it—and it does not abide.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
He [is] green before the sun, And over his garden his branch goes out.
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
His roots are wrapped by a heap, He looks for a house of stones.
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
If [one] destroys him from his place, Then it has feigned concerning him, I have not seen you!
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Behold, this [is] the joy of His way, And from the dust others spring up.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Behold, God does not reject the perfect, Nor takes hold on the hand of evildoers.
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
While He fills your mouth with laughter, And your lips with shouting,
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Those hating you put on shame, And the tent of the wicked is not!”
